Третій сталінський удар. Битва за Крим
Джерело: topwar.ru
Починаючи з 8 квітня і до 12 травня 1944 року проходила Кримська наступальна операція. Вона увійшла в історію як одна з найважливіших наступальних операцій Великої Вітчизняної війни. Її метою стало звільнення Кримського півострова, важливого стратегічного плацдарму на Чорноморському театрі військових дій, шляхом розгрому утримувала Крим 17-ї німецької армії генерал-полковника Е. Енеке.
Повернення Червоної Армії на шляху до перемоги
Червона армія залишила Крим у травні 1942 року, але повернулася вже восени 1943 року.
В ході Мелітопольської операції, що тривала з 26 вересня по 5 листопада війська 4-го Українського фронту Федора Толбухіна, прорвавши оборону німецьких військ на річці молочній звільнили майже всю Таврію, вийшли на узбережжя затоки Сиваш, а 1 листопада, подолавши Турецький вал, зайняли позиції на Перекопському перешийку. Крим був відрізаний від материка.
31 жовтня – 11 грудня була проведена одна з найбільших десантних операцій Великої Вітчизняної війни-Керченсько-Ельтигенська. Війська Північно-Кавказького фронту (в процесі йому повернули історичну назву окремої Приморської армії) Івана Петрова висадилися в районі Керчі і зуміли утримати невеликий плацдарм на Азовському узбережжі.
Після Одеської операції Крим взагалі опинився в тилу наступаючих радянських військ, ймовірність того, що він буде розблокований виглядала примарною.
У 1944 році в Криму перебувала 17-а німецька армія у складі 5 німецьких і 7 румунських дивізій і окремих словацьких частин. Загальна їх чисельність становила майже 200 тис.осіб. Здавати Крим ніхто не збирався – він гарантував контроль над Чорним морем, а відсутність зв'язку з материком розглядалося як несуттєве – півострів був досить добре захищений. Крім того, фюрер вважав, що Крим – «остання фортеця готів», а готи – це арійці.
Толбухін – «забутий маршал» Радянського Союзу, який звільнив п'ять європейських столиць
Завдання зі звільнення Криму було покладено на війська Толбухіна. Їх чисельність становила 462 тис.осіб. Взагалі для наступу за статутами потрібно триразове перевагу, але румунів в якості серйозного противника не розглядали з часів оборони Одеси.
3 квітня почалася артилерійська підготовка, 7 квітня проведена розвідка боєм, а 8-го 51-ша і 2-га Гвардійська армії перейшли в наступ. Вже в перший день був звільнений Армянськ, 11 квітня в прорив була введена рухома група, основу якої становив 19-й танковий корпус. Німецькі війська відразу ж були вибиті з Джанкоя і почали відступати з північного Криму. Щоб уникнути…
11 квітня почався також наступ ОПА (їй в цей час командував Андрій Єременко), була звільнена Керч. Далі радянські війська, рухаючись по сходяться напрямках, 13 квітня звільнили Євпаторію, Сімферополь і Феодосію, а 14-15 квітня – Бахчисарай, Алушту і Ялту.
До 16 квітня практично вся територія Криму була звільнена, залишився тільки Севастополь, але взяти його з ходу не вдалося (так само як військам Манштейна не вдалося це зробити в 1941 році). Не дали ефекту і ще кілька спроб наступу. 3 травня Гітлер усунув генерала Ервіна Єнеке, який не вірив у можливість успішно захищати місто. Гітлера можна було зрозуміти – росіяни тримали місто 250 діб, вже німецькі-то юберменші повинні були показати результат як мінімум не гірший, та й місто було добре укріплене. Проте...
Йенеке був відсторонений вчасно - 7 травня почався штурм Севастополя і вже 9 травня місто було майже повністю звільнено, а 12 травня капітулювали залишки німецько-румунських військ, які намагалися втриматися на мисі Херсонес. Тільки в останньому пункті здалося понад 20 тис.солдатів і офіцерів.
Загальні втрати 17-ї армії склали близько 100 тисяч чоловік убитими, пораненими і полоненими (у всякому разі такі втрати визнало німецьке командування). Однак приблизно половину військ вдалося евакуювати. Всього в квітні-травні 1944 року з Криму було вивезено близько 150 тис.осіб (включаючи цивільних осіб, військовополонених і «хіві» – службовців Вермахту з числа полонених і місцевого населення). Радянська авіація і флот блокувати півострів не змогли. Найістотнішим успіхом було знищення близько Севастополя конвою Patria у складі двох Румунських транспортів – при цьому загинуло до 4 тис.осіб.
Загальні втрати 4-го Українського фронту склали близько 85 тис. осіб за радянськими даними, але безповоротно – менше 18 тис.