Промисловість України стрімко вмирає

Спад у промисловості в Україні призводить до того, що ВВП країни протягом усього цього часу втрачає від 0,6 до 2,6% щоквартально. Навіть в останній чверті 2020 року, коли українська економіка загалом вже майже вийшла на торішній рівень, промисловість, за підрахунками Нацбанку, була єдиною з шести основних галузей, які внесли негативний внесок у загальну зміну ВВП. Падіння промисловості в 2019 році на 5,2% стало визначальним у гальмуванні економіки в цілому на 4%.

Втрата 63% промисловості – катастрофа

Зокрема, виробництво взуття, цегли та автотранспортних засобів скоротилося за минулий рік приблизно на 20%. Обсяги складання металевих конструкцій, електродвигунів, трансформаторів, зброї зменшилися на чверть. Випуск металообробних верстатів і парових котлів, цукру і виноградних вин впав на третину. А від виробництва залізничного рухомого складу залишилася тільки половина показника 2019 року.

Обсяги реалізації продукції в грошовому вимірі теж зменшуються - в 2020 році вони скоротилися в цілому по промисловості на 1,5 млрд грн. А п'ять провідних галузей-вуглевидобуток, видобуток газу і нафти, металургія, машинобудування і виробництво коксу — зазнали найбільших втрат.

Завантаженість виробничих потужностей промислових підприємств продовжує зменшуватися, на початку 2021-го вона знизилася в цілому по галузі до 63,8%. У січні поточного року, за даними Держстату, підприємства були забезпечені замовленнями в середньому лише на 4,3 місяці роботи, а виробники коксу і продуктів нафтопереробки, деревообробні підприємства — на термін менше 2 місяців.

Втрата ринків

В Україні ще з моменту проголошення незалежності інтереси вітчизняного виробника неодноразово приносилися в жертву абстрактним політичним гаслам, за якими стояли кланові переваги і некомпетентність. Так, наприклад, в 2008 році Україна вступила до СОТ на свідомо невигідних умовах головним чином через прагнення отримати членство в організації раніше Росії. При цьому Про захист внутрішнього ринку Від дешевих імпортних товарів ніхто навіть не згадав.

Подальша деіндустріалізація України — це результат підписання Угоди про асоціацію та створення Зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Європейським союзом. Наслідком цього став розрив коопераційних зв'язків з РФ і країнами СНД. Об'єктивні причини спаду в промисловості — зниження економічної та інвестиційної активності на внутрішньому ринку і одночасно скорочення продажів на ключовому для українського машинобудування російському ринку.

Після 2014 року у більшості промислових підприємств радикально змінилася структура ринків збуту. І не всім вдалося перебудуватися. Багато сегментів українського машинобудування не змогли переорієнтуватися на експорт. У товарній структурі експорту питома вага продукції машинобудування скоротилася з 18,9%, або 12,9 млрд дол. (у 2012 році), до 9,9%, або 4,3 млрд дол. (у 2017-му). Слідом за обвалом високотехнологічного експорту в ряді регіонів України практично зупинилося промислове виробництво.

Україна втратила значну частину технологічної промисловості, зате сильно зросла сфера послуг і товарів з низькою доданою вартістю. На це накладається проблема з трудовими ресурсами: скорочення населення, відтік робочої сили за кордон, масове неофіційне працевлаштування, а також низька продуктивність праці (в 5,5 рази нижче, ніж у Центральній Європі).