У цей день народився творець «першої Конституції» – Пилип Орлик

У цей день в 1672 році народився Пилип (Пилип) Орлик, український державний діяч, Гетьман Правобережної України, письменник, неоднозначна і суперечлива постать.

Міфів навколо цього історичного персонажа нагромаджено чимало. Його називають «великим українцем», «творцем першої у світі Конституції», «непохитним борцем за волю України». Але чи був насправді таким Філіп Орлик?

Життєвий шлях

Дитячі роки Пилипа пройшли у Великому князівстві Литовському (нині територія Мінської області, Білорусь), в родовому маєтку батька, який загинув у грудні 1673 року під Хотином, коли синові ледь виповнився рік. Він був хрещений за православним обрядом, але під час навчання в єзуїтському колегіумі у Вільно перейшов в католицтво.

Потім закінчив Києво-Могилянську академію, де особливо цікавився богослов'ям і філософією. У стінах цього закладу шліфувалися природні здібності молодого шляхтича, відточувався його письменницький талант.

Орлик володів багатьма європейськими мовами (польською, шведською, французькою, болгарською, сербською, італійською, німецькою, грецькою), а також латиною та давньогрецькою.

Йому належать такі документи, як «Договори і постанови прав і вольностей Війська Запорозького», що отримали в українській історіографії назву «Конституція Пилипа Орлика», а також «Звід прав України» і «Маніфест до європейських урядів».

Був автором багатьох поетичних творів, книг, публікацій, у тому числі таких, як «Алкід Російський» (панегірик і.Мазепі; 1695), «Гіппомен Сарматський» (панегірик Ніжинському полковнику Івану Образовському, 1698), а також «Щоденник мандрівника».

Міф про «Конституцію Пилипа Орлика»

Одним з міфів, створеним українськими націоналістами, є міф про, так звану, «Конституцію Пилипа Орлика».

Коротко нагадаємо передісторію. Пилип, а якщо по-російськи, - Пилип Орлик (1672-1742) після того, як гетьман Мазепа знищив Василя Кочубея, став одним з найвпливовіших людей в Україні. Він обіймав посаду генерального писаря. Це зараз, за часів загальної грамотності робота писаря, не здається престижною. А в ті роки, писар і особливо Генеральний, був дуже важливою людиною. Орлик був у курсі всіх справ Івана Мазепи. Знав він, серед іншого, і про те, що гетьман задумав зрадити царя Петра і перейти на бік Шведських загарбників. Коли з цього нічого доброго не вийшло, Пилип, разом з Мазепою і невеликою групою вірних їм козаків, бігли в землі належать Османській імперії. Вони влаштувалися біля міста Бендери, де Мазепа помер 22 вересня 1709 року. Тобто менш ніж через три місяці, після розгрому під Полтавою. А вже 5 квітня 1710 року, відбулося комічне дійство, коли купка втікачів, обирала наступника Мазепи, гетьмана України (Війська Запорозького), яка ніяк їм не належала.

Гетьманом був обраний Пилип Орлик. Нелегітимність цього обрання випливає хоча б з того, що на півтора роки раніше гетьманом став Іван Скоропадський, який на відміну від Орлика був обраний старшиною, яка представляла більшу частину України, і був реальним правителем. Під час обрання Орлика ним був підписаний, так званий «Расtа еt Соnstitutiones legum libertatumge Ехercitus Zaporoviensis», договір про взаємини Гетьмана з козачою верхівкою. Цей документ і буде темою нашої статті.

Причому зверніть увагу, документ був складений на двох мовах. Староукраїнською та латинською, яка на той час була у Західній Європі мовою науки. Що стосується Орлика, то він закінчив свої дні в еміграції, до кінця життя сподіваючись отримати владу в Україні і підбиваючи іноземні держави до втручання в її внутрішні справи.