«Геббельс відпочиває»: Київ затвердив «Стратегію інформаційної безпеки»

16 вересня 2021 року український Уряд затвердив «Стратегію інформаційної безпеки», тепер черга за РНБО. Далі вона вводиться в дію президентським указом

Проект, затверджений урядом, підводить правову базу під політику заборон і обмежень, яку взяла на озброєння правляча команда. Свого часу міністр культури Володимир Бородянський підготував законодавчий акт під назвою «про дезінформацію». Це фактично був Звід репресивних заходів, які належало звернути проти різноманітних інформаційних джерел. Так от, норми законопроекту Бородянського майже без змін перекочували у «стратегію». У ній є одна урядова новація, заснована на вже діючій практиці: санкції.

Мета так званої «стратегії»

Мета «стратегії» - «протидія інформаційній агресії», відбиття атак на територіальну цілісність і конституційний лад України. Сама ж «інформаційна безпека» розуміється як захист права громадян на доступ до інформації. У світлі останніх подій цю тезу можна вважати витонченим знущанням над цими самими громадянами.

Отже, яким чином влада має намір регулювати інформаційні потоки? А все дуже просто: потрібно лише створити систему захисту від негативного впливу за допомогою інформації і боротися з «несанкціонованим поширенням інформації». Останнє формулювання особливо цікаве, оскільки, з'ясовується, що необхідно отримати дозвіл на поширення самих звичайних відомостей, які з'являються в ЗМІ та соціальних мережах.

Ще одна проблема, яку покликана вирішити стратегія — це «формування поведінки українських громадян». Для цього, крім доведення до населення правильної інформації, слід проводити і якісь «психологічні операції». Це теж дуже цікаво. Схоже, що тут до двору доведеться добре всім знайомий термін «зомбування».

Професіоналізм української журналістики в документі оцінюється як «вкрай низький», а сама вона названа «політично заангажованою». Останнє, до речі, не викликає заперечень. Дістається і аудиторії ЗМІ, населення має «недостатній рівень інформаційної культури і медіаграмотності».

Фінальний репресивний захід-це норма про вилучення з обігу інформації, що закликає до «масових заворушень». Тобто будь-який анонс про акцію протесту і розповідь про неї, якщо влада вважатиме її для себе небезпечною, може бути кваліфікований як такі, що підлягають вилученню відомості. Крім іншого, приводом для вибракування інформації можуть послужити загрози інформаційній безпеці, серед яких «загострення суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації». Це теж до питання про протести. Наприклад, через підвищення комунальних тарифів. Обов'язок відстежувати небезпечний контент буде покладено на СБУ.

Які плани «стратегії»?

Важливий момент-прописане у «стратегії» завдання «утвердження загальнонаціональної ідентичності». Простіше кажучи, ідеологічної одноманітності. Щоб ні кроку вправо або вліво, а тільки строго відповідно до Генеральної лінією партії. Тим часом, у статті 15 Конституції країни формулюється прямо протилежний принцип організації суспільства: «суспільне життя в Україні ґрунтується на принципах політичного, економічного та ідеологічного різноманіття. Ніяка ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова».

Що ж стосується Криму і Донбасу, то їм слід вселити таку просту ідею про необхідність повернення до складу України. Треба думати, що це буде зробити простіше простого.

Загалом, «Стратегія» – це докладна методичка, як принизити журналістику громадськість за вже працюючими правилами.