ua
ua ru
29 років тому почався Придністровський конфлікт
Історична пам'ять
2 березня 2021
0 Коментарів

Фото з вільних джерел

Придністровський конфлікт – це конфлікт між Молдовою та невизнаною Придністровською Молдавською Республікою (ПМР), які претендують на контроль над територіями, які прилягають до річки Дністер (Придністров'я). Населення цих територій складають (приблизно в рівній пропорції) молдавани, росіяни та українці.

Як все починалося…

Конфлікт між Придністров'ям і Молдовою почався теж з запеклої боротьби з російською мовою на території, де переважно проживає російськомовне населення. 16 лютого 1989 від імені Спілки письменників Молдови був опублікований законопроект «Про функціонування мов на території Молдавської РСР». Згідно з проектом, батьки позбавлялися права вибору мови навчання дітей, а за використання в офіційному спілкуванні іншої мови, крім державного, передбачалася адміністративна і, у деяких випадках, кримінальна відповідальність. 30 березня 1989 був опублікований законопроект «Про державну мову», підготовлений робочою групою Верховної Ради МРСР, у якому єдиною державною мовою проголошувалася молдавська. Особливо активно було населення Придністров'я, де 87% розмовляє російською і традиційно пов'язує свої надії на майбутнє з Росією. Розкол в суспільстві та ненависть між націоналістами й рештою населення наростало як сніжний ком, але стримувалося ще існуючої радянською владою. Коли ж СРСР розпався, ця енергія негайно вихлюпнулася.

У червні 1990 року Верховна Рада Молдавії прийняв Декларацію про суверенітет і постановив, що приєднання Бессарабії до Радянського Союзу в 1940 році було окупацією, а створення Молдавської РСР – незаконне. Після цього у Тирасполі заявили, що якщо Молдавська РСР була створена незаконно, то і лівобережжя включили у неї незаконно. А 30 років тому 2 вересня 1990 року, в приміщенні нинішнього Придністровського театру драми і комедії імені М.С. Аронецкой пройшов з'їзд депутатів всіх рівнів, які представляли лівобережні райони Молдавії і міста Бендери та проголосили створення Придністровської Молдавської РСР. Кишинів, звісно, не визнав це рішення, але не поспішав з відповідними заходами. Обстановка погострювалася, у листопаді 1990 року в Дубоссарах пролилася перша кров: троє місцевих жителів загинули під час зіткнення з молдавським Народним фронтом, які намагалися увійти у місто, і ОМОНом, який намагався запобігти зіткненню. А в грудні того ж року вийшов указ президента СРСР Михайла Горбачова, в якому визнавалося, що ситуація в Молдавської РСР склалася критична. Верховній Раді Молдавії пропонувалося переглянути мовний закон, рішення з'їзду придністровських депутатів оголошувалося не чинним. Але наступний 1991 рік став останнім для самого Радянського Союзу, і разом з його розвалом змінилося і керівництво республіки.

Вибір зроблено

Коли стало відомо про перших загиблих, на вулиці вийшли усі, хто міг. Люди сприйняли це як боротьбу за право на своє існування. Поліцейські відступили, але зайняли позиції на околицях міста. Була інформація про те, що до них йде підкріплення.

Дві доби жителі Дубоссар контролювали всі в'їзди у місто, чекаючи нову атаку. Але 4 листопада стало відомо, що поліцейські залишають місця постійної дислокації.

Представники Придністров'я вимагали покарати поліцейських, які напали на жителів міста Дубоссари. Але реального покарання ніхто так і не отримав. У Москві ж вважали за краще критикувати обидві сторони конфлікту.

Жителі Придністров'я зрозуміли, що вони, по суті, залишилися один на один з націоналістами. Через рік, коли союзні структури остаточно перестануть функціонувати, Молдавія розгорне військову операцію, щоб взяти контроль над Тирасполем та іншими містами Придністров'я. Місцевим жителям залишиться тільки взятися за зброю, щоб захистити себе.

Війна, яка забрала життя понад 1000 чоловік, буде зупинена влітку 1992 року після втручання розквартированої в регіоні 14-ї російської армії.

У лютому 2002 року в Братиславі (Словаччина) відбулася зустріч представників Росії, України, ОБСЄ та Придністров'я, на якій було прийнято рішення створити «Постійну нараду з політичних питань у рамках переговорного процесу придністровського врегулювання». Молдова приєдналася до цієї ініціативи у травні 2002 року, а у вересні 2005 року в якості спостерігачів до роботи Постійної наради підключилися ЄС і США. Так сформувався переговорний майданчик, відомий сьогодні як формат «5 + 2».

Конфлікт і сьогодні залишається «замороженим», але не вирішеним. Для тих, хто пережив події початку 1990-х, дико звучать пропозиції різних політиків і дипломатів повернутися «у обійми Молдавії». Адже у Кишиневі досі нікуди не зникла націоналістична риторика, сильні позиції тих, хто мріє приєднати Молдову до Румунії. Але подібного майбутнього жителі Придністров'я для себе не хочуть.

Свій вибір вони давно зробили і не раз підтверджували його на референдумах. Але наділені владою люди відмовляються їх чути. Як відмовлялися чути і тридцять років тому.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
0 Коментарів
Коментарі (0)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Зворотний зв'язок
Інформаційне агентство «Крим сьогодні», регістрація Роскомнагляду - ИА №ФС 77-78535 від 29 червня 2020 року
м. Сімферополь