Олександр Форманчук: «В. В. Путін зробив волевиявлення кримчан законом!»
Багато західних політиків стверджують, що кримчани не за своїм бажанням прийшли на референдум. Як відбувалося насправді?
Вже набридлі ці «побиті», так би мовити, «заклинання» заходу, а особливо України. Не дивно, що на українській землі це ствердження звучить навіть на офіційному рівні. І, до речі варто сказати, що чим більше часу минає, тим активніше вони намагаються просувати цю думку, хоча ми з вами добре пам'ятаємо як було насправді. Я добре пам'ятаю період, коли я голосував: близько 12 години я прийшов на виборну ділянку, і скільки там було народу! Деяких бабусь вели під руки, бо вони були не в змозі пересуватися самостійно, але впевнено говорили про своє бажання прийняти участь у референдумі! Особливо я запам’ятав дуже яскравий епізод: після голосування, я йшов трохи по переду однієї родини, члени якої були різного віку – починаючи від дідусів і бабусь, і закінчуючи маленькими дітьми. Це була велика сім’я, приблизно 8-10 людей. І ось раптом вони почали співати пісню: «а я до Росії, додому хочу…», і вони так це співали проникливо, що моя дружина просто розчулилася і заплакала! Звичайно, це просто епізод, але про такі епізоди могли б розповісти безліч кримчан. Під впливом емоцій, що накривали нас тоді, ми розуміли, що це, можливо, останній історичний шанс і якщо ми не зможемо влучно цим скористатись, то інших шансів в нас не буде. В зв'язку з цим, слід зауважити, що ми пам'ятаємо, що дійсно були присутні військові, так звані «ввічливі люди». Проте, це не означає, що вони когось примушували голосувати! Просто їх присутність автоматично паралізувала тих, хто міг би спробувати якось спровокувати на деяких виборчих дільницях спалах конфліктів, щоб потім продемонструвати безлад, але, на щастя, цього сталося. Провокатори нічого не зробили і цілий день голосування пройшов спокійно, більш того, на великому підйомі.
Як розвивалися б події, якщо Крим не увійшов до складу Росії?
Я з жахом думаю про те, як могли б розвиватися події. Бо, якщо брати до уваги політику декомунізаціі, яка зараз проходить в Україні, то вона б катком проїхалася Кримом. Адже Крим спочатку належав радянській Україні, а потім і незалежній Україні і зараз залишається найбільш «радянським регіоном». У нас навіть, зверніть увагу, географічні назви натякають на цей факт: ленінський, радянський, красноперекопський, красногвардейський райони тощо. Тобто, у нас дійсно так історично склалося, що радянські назви домінували та продовжують домінувати, оскільки в Росії дотримуються принципу нерозривності історії, наслідування поколіннями історичної спадщини. А от сучасна Україна насаджує громадянам вибір на користь тотального заперечення радянського минулого, тотального протиставлення всього націоналістичного – нашій радянській спадщині. Тому, безумовно, я вважаю, що в Криму був би серйозний конфлікт.
Ваші спогади та емоції 5 років тому, в період Кримський весни?
Знаєте, багато політичних діячів тоді зі мною радились, а я аналізував та припускав можливі результати. І, як і наші експерти, наприклад, Наталя Кисельова (відомий вчений, політолог), яка провела соцопитування та, згідно з результатами, точно вгадала явку на референдум (приблизно 82%). Вона стверджувала – проголосує не менш ніж 90%, а коли явка була аж 97% ми дуже зраділи! Хоча для мене результат був передбачуваний, але, врешті решт, коли його оголосили – ми святкували! Ми прекрасно розуміємо, що нашої волі могло би не вистачити. Якби не політична залізна воля президента Російської федерації – Володимира Володимировича Путіна, який особисто взяв відповідальність, щоб результат волевиявлення кримчан стали буквою закону. І він це зробив!