Za Победу

Протоієрей Олександр про життя Святителя Луки Войно-Ясенецького

27 листопада 2020
Протоієрей Олександр про життя Святителя Луки Войно-Ясенецького

Блискучий хірург, дослідник, він здійснив справжній прорив в медицині. На архієрейської кафедрі, і в розрухах, і у каторзі, він завжди дбав про людей. Святитель Лука сьогодні відомий на весь світ як святий, але в Криму ще залишилися люди, які пам'ятають його як хірурга та проповідника. Він безкоштовно допомагав людям і щиро співчував їм.

Про життя Святителя нашій редакції розповів ІА «Крим Сьогодні» Секретар Сімферопольської і Кримської єпархії, настоятель Петро-Павлівського кафедрального собору міста Сімферополя протоієрей Олександр Якушечкін.

Про шанування і всесвітню популярність...

Про біографію Святителя Луки (В. Ф. Войно-Ясенецького) можна дізнатись у багатьох інформаційних джерелах. Він дійсно всесвітньо відомий святий. Його знають і за межами Росії. До нашої Єпархії надходили листи з Америки від представників православної церкви з проханням надіслати зразки ікон, для того, аби там можна було використовувати їх для розпису храмів. Святитель Лука Кримський вельми шанований святий в Греції – він там не менш відомий, ніж у нас. 11 червня кожен рік до Криму приїжджає безліч греків, щоб поклонитися мощам Луки.

Така популярність у Греції, зокрема, зумовлена ​​просвітницькою роботою архімандрита Нектарія, який сьогодні митрополит. Він зводить храми на честь святителя, перекладає його книги, популяризує духовну спадщину святого, навіть бував в місцях його посилання.

Про діяльність в Криму...

Святитель Лука народився 27 квітня 1877 у Керчі. Його земний шлях почався і закінчився в Криму. У 1946 році його направили на Сімферопольську кримську кафедру. Тут він вів своє служіння до 1961 року. Люди навіть записували його проповіді, а його помічниця-секретар – Євгенія Павлівна Лейкфельд – стенографувала їх, а після передруковувала на машинці. Цікаво, але декілька разів Святитель Лука записував свої проповіді на магнітофон. Завдяки цьому ми можемо чути голос святого й сьогодні.

На півострові Лука Войно-Ясенецький не тільки проповідував, але вів практику лікаря-хірурга, читав лекції студентам і колегам. Свій прийом він вів в Сімферополі на вулиці Курчатова, на другому поверсі знаходилася його невелика квартира. Хворих він приймав щодня та безкоштовно. Варто зазначити, що за свою працю і розробки в галузі хірургії Святитель Лука став лауреатом Сталінської премії – це небувале явище серед священнослужителів радянського періоду.

Образ простої людини...

Святитель Лука приділяв увагу вихованню своєї онучки. Її він називав «Марусечка». Вони з мамою жили в будинку Святителя Луки. Він дарував їй книги та писав там своєрідні письмові звернення.

Напис на книзі Гліба Успенського «Звичаї Растеряєвої вулиці»:

«Онучці моєї Марусі на 21-й рік народження.

Читай, мила Маруся, про цих бідних людей, які знаходяться на низькому рівні людської гідності. А сама прагни до вищої гідності, до якої закликав нас Христос великим словом: «Будьте досконалі, як досконалий Отець ваш небесний».

Чистотою, лагідністю і любов'ю та сяє твоє серце перед людьми. Архієпископ Лука 7 травня 1951 року».

Ці зворушливі послання, які він адресував своїй онуці, демонструють нам святого ще і як простої людини.

Також Майя Дмитрівна розповіла мені, що Святитель Лука любив читати газети та класичну літературу. Коли ми читаємо його основоположні місіонерські праці, ми можемо бачити там посилання німецькі, англійські та французькі видання. Любов до читання відбилася і в його проповідях, до яких він дуже ретельно готувався.

Про милосердя та любові до ближнього...

Якщо читати його книгу «Нариси гнійної хірургії», по якій до сих пір навчають студентів-медиків, то відразу можна зрозуміти, що її написала свята людина. Його милосердя та жалість до хворих мала відображення навіть у його наукових працях, де, здавалося б, немає місця емоціям. Він пише: «ця нещасна жінка...» або «багатостраждальний старець...», «нещасна дитина». Таким чином ми бачимо його ставлення до людини, як до образом і подобою Божою. Навіть в цих наукових працях відбилася його велика любов, без якої все стало б нічим.

Це найголовніший урок, який він дарує всім нам - урок любові. На це вказує вся його біографія. Він залишив все, що йому було цікаво, щоб стати земським лікарем і допомагати бідним людям. Будучи в засланні він вів операції з використанням звичайного ножа і гусячого пера, рятуючи каторжників, місцевих жителів і навіть тих, хто його допитував. Він не роздумуючи міг зняти свою фуфайку і віддати дитині, який замерзав поруч в холодній, сирій камері. За це його любили люди. Траплялося, що люди лягали на рейки, коли Святителя хотіли відвести до іншого поселення. Тоді святий просив їх не перешкоджати і говорив, що на все воля Божа.

Про військовий час...

Коли почалася війна Лука Войно-Ясенецький написав Михайлу Калініну (Голові Президії Верховної Ради СРСР - Ред.) телеграму із заслання з проханням дозволити йому лікувати людей на фронті. Більш того, він просив не відпустити його, а всього лише призупинити посилання і повідомляв, що готовий відбути свій термін в повоєнний час.

Святитель Лука стане не просто фронтовим хірургом, а, головним лікарем госпіталю і консультантом всіх госпіталів Красноярського краю. Як він пізніше згадував в своїх мемуарах, солдати, яким йому вдалося зберегти пошкоджені при бойових діях ноги, салютували йому високо піднявши їх з лікарняного ліжка.

Про викладацьку діяльність...

У повоєнний час Святитель Лука виступав з лекціями і дуже сподівався передати свій досвід студентам. До слова, залишилися ще ті, хто пам'ятає лекції Святого. Колишній ректор Кримського державного медичного університету ім С. І. Георгієвського Бабанін Анатолій Андрійович, який сьогодні є радником ректора КФУ ім. В.І. Вернадського, розповідав про те, як проходили лекції Святителя Луки. У той час його вже постійно супроводжували, так як він став втрачати зір, але Святитель наполегливо продовжував читати лекції майбутнім лікарям.

Варто зауважити, що архієпископу дозволили викладати, тільки в тому випадку, якщо він змінить рясу на медичний халат, з чим сам Святитель був не згоден, тому приходив на лекції в білому халаті поверх ряси священнослужителя.

Про талант художника...

Лука Войно-Ясенецький був прекрасним художником, він закінчив Київське художнє училище і самостійно ілюстрував свої книги, малював портрети, робив замальовки пейзажів. Сьогодні збереглися ескізи і картини Святителя, а деякі його картини зберігається в його музеї. Мистецтвознавці в Греції навіть випустили цілу монографію, присвячену аналізу художньої спадщини святого.

Почуття гумору у Святителя

На всіх прижиттєвих зображеннях Святитель постає перед нами в суворому і навіть точний образ. Одного разу я поцікавився у його внучатою племінниці Майї Дмитрівни: чи сміявся коли-небудь Святий Лука? На це вона відповіла, що він був звичайною людиною і, звісно, іноді та сміявся. Мені тоді зацікавило, що ж його могло розвеселити? Як виявилося, Святителя смішили тварини і то, як поводяться маленькі діти.

Святитель Лука дуже любив Крим. Іноді він знімав невелику дачу в Професорському куточку і там відпочивав. Є фотографії, де на березі він слухає шум моря, закривши очі.

Про благословення наступника...

Цю історію розповів Владика Лазар під час одного зі своїх інтерв'ю. В силу своєї скромності він не розглядає дану історію, як винятковий факт, мотивуючи це тим, що тоді ще не знав, що буде служити в Кримській кафедрі. Святитель Лука їздив до Одеси для консультації у академіка Філатова - знаменитого офтальмолога. Так вийшло, що в одній з таких поїздок Архієпископ благословив свого майбутнього наступника по кримській кафедрі. Владика Лазар на той момент був келейником митрополита Бориса (Вік). Святитель заїхав в гості до митрополита і тоді владика майбутній Лазар, будучи ще простим помічником підійшов під благословення. Це був останній рік, коли Святитель Лука приїжджав до академіка.

Про прощання зі Святителем...

Архієпископ Лука помер 11 червня 1961 року, у День Всіх Святих землі Російські просіяли. Прощатися з архієреєм вийшли тисячі людей. Ці ж люди перекрили дороги, коли влада вирішила, що тіло Святителя повезуть в обхід. В результаті архієпископа везли центром міста. Це була грандіозна процесія

На могилу до Святителю Луці стали приходити люди і просити у нього допомоги, бо ще до канонізації шанували як святого. Бог дає нам святих, щоб ми по ним, як по компасу, звіряли своє життя. Вони як камертон, по якому ми повинні налаштовувати свою душу і дихання свого серця. 22 листопада 1995 архієпископ Сімферопольський і Кримський Лука був зарахований Православною Церквою до лику місцевошанованих святих Криму.

Для канонізації була проведена велика робота. Були зібрані факти чудотворення, вивчені медичні документи.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
790 Переглядів
5 Коментарів
Коментарі (5)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Заречный
27.11.2020

Интересно

Алиса
27.11.2020

Хорошо, что Бог нам таких людей посылает!

Stasia_scary
27.11.2020

Хороший был батюшка, моя мама помнит его проповеди

27.11.2020

Моли Бога о на грешных

Лена
27.11.2020

Стыдно за свою жизнь становится🤔