Іван Абажер: «Заборона російської мови в Україні - це порушення прав і свобод українців»

Фото: ІА "Крим Сьогодні"

Іван Абажер - голова Ради Громадської організації «Регіональна болгарська національно-культурна автономія Республіки Крим «Паїсій Хилендарський», член Громадської палати Республіки Крим, розповів кореспонденту ІА« Крим сьогодні» про становище болгар і конфлікті болгарської громади в Україні, про розвиток народної дипломатії в Криму і про прорив інформаційної блокади Криму, а також прокоментував утиск російської мові в Україні, порушення прав і свобод українців, які вважають за краще говорити російською мовою.

Як ви прокоментуєте стан болгарської громади в Україні сьогодні? Що ви скажете про конфлікт, пов'язаний з поділом Болградського району Одеської області?

Коли Крим ще перебував в складі України, наша організація (сьогодні - «Регіональна болгарська національно-культурна автономія Республіки Крим «Паїсій Хилендарський») входила до складу Асоціації болгар України, яка була організована на початку 90-х років. Вона досить широко представлена ​​не тільки в місцях компактного проживання болгарської діаспори, але і по всій території України. Я деякий час виконував обов'язки президента цієї організації, після - віце-президента. Як тільки ми провели в Криму референдум і увійшли до складу Російської Федерації в 2014 році, наші відносини з Асоціацією болгар України припинилися. Органи влади та існуючі радикальні сили в Україні фактично створили такі умови, що керівництво організації було змушене припинити з нами всі відносини, щоб уникнути гонінь і докорів у зв'язку з «сепаратистами».

При цьому ми як і раніше залишаємося духовно єдиними. Наші цілі залишилися колишніми - ми зберігаємо культуру, мову і традиції болгар. Ми намагаємося підтверджувати, що ми є у один одного через «лайки» в Інтернеті, але прямих контактів у нас немає. Ми намагалися кілька разів запрошувати болгар України до нас на зустрічі, але, на жаль, зустрітися нам не вдавалося. Навіть були такі випадки, коли ми планували провести у себе форум, пов'язаний з історією болгар, ми хотіли запросити фахівців в області історії болгарського народу. Навіть ті, хто відгукнувся на нашу пропозицію в результаті не змогли приїхати до нас, тому як людям погрожували втратою роботи через поїздку до Криму.

Така ситуація в Україні відбувається давно. Я впевнений, що так складаються відносини з українськими колегами і у інших громад республіки. Так буде до тих пір, поки Україна не набуде справжній суверенітет, щоб нею перестали управляти сили ззовні і прийшли до влади люди, які насправді будуть діяти в інтересах народу Криму, в незалежності від етнічної приналежності.

Саме навіть назва міста говорить про те, що там живуть болгари: «бол» - болгари, «град» - місто. Переселення представників болгарського народу на цю територію відбувалося, починаючи з 1830 року. Коли я ознайомився з адміністративною реформою, яку планувалося провести в цьому районі компактного проживання болгар, то я був здивований, що його намагаються розчленувати і розподілити його частини з інших адміністративних одиницях. Я дуже радий, що розум узяв гору і громадськість відреагувала на це питання. Проходило безліч акцій, які проводили люди, що проживають в цьому районі. Ми також висловили свою позицію з даного питання. Наскільки я знаю, громадськості вдалося відстояти цілісність цього району. Я вважаю, це великий успіх для збереження болгарських традицій і культури в цьому районі.

Фото: ІА "Крим Сьогодні"

Як ви оцінюєте політичну боротьбу навколо російської мови та утиски російськомовного населення в Україні?

Це навіть не політична боротьба. Така ситуація - це порушення всіх прав і свобод громадян України. Адже там живуть люди різних національностей, які, як і російськомовне населення, позбавлені можливості говорити рідною мовою. Це і угорці, і румуни, і болгари, і греки. Недотримання прав цих національних меншин на освіту та використання рідної мови - це одна з ланок у ланцюзі відсутності суверенітету.

Що ж стосується боротьби з російською мовою - це одна зі сторін впливу радикально налаштованих націоналістів, які хочуть, щоб Росія і Україна були ворогами. Таке завдання їм ставлять їхні західні куратори. Ми бачимо це на прикладі президента Зеленського. Україна системно готується до того, щоб остаточно зруйнувати ті відносини, які у наших народів будувалися століттями. Така політика не сприятиме розвитку України, враховуючи багатонаціональне суспільство цієї країни.

Не так давно на Регіональному засіданні ООН з прав людини ми говорили на цю тему. У свою чергу в своєму виступі я звертав увагу на необхідність дотримання прав російськомовного населення не тільки в Україні, але і в країнах Прибалтики в тому числі.

Ми ж бачимо, що сьогодні більшість людей в Україні говорять російською мовою, але все робиться для того, щоб російська мова витіснити зі спілкування людей і їх свідомості. Якщо влада України не знайдуть формулу для того, щоб приборкати ці процеси, то наслідки можуть бути сумними. Світова громадськість повинна звернути на це увагу. Для цього і створювалися такі міждержавні інститути ОБСЄ та ООН.

Як досвідчений народний дипломат, який регулярно відвідує міжнародні платформи ООН і ОБСЄ, оцініть перспективи кримчан області міжнародної дипломатії?

По-перше, коли Крим став частиною Росії, ніхто з нас не знав, що ми будемо займатися міжнародною діяльністю щодо захисту прав кримчан. Наша історія почалася у 2015 році, коли на зустрічі президента Росії з громадськими організаціями та національно-культурними автономіями Криму, мені вдалося підняти тему про народну дипломатію. Ми хотіли вирішувати проблеми Криму через народну дипломатію, розповідати реальний стан справ на півострові. У підсумку ми «розкрутили» цю тему не тільки в рамках Республіки Крим, а й за межами Російської Федерації. Наприклад, болгарська громада Криму представила в Болгарії інвестиційні та туристичні можливості Криму в 2015 і 2016 роках.

Але при цьому потрібно розуміти, що для того, щоб потрапити на територію Європейського Союзу потрібно значно постаратися, адже на візи для жителів Республіки Крим сьогодні накладено табу. Але нам вдалося отримати візи, а в 2016 році з нами поїхала міністр культури Республіки Крим Аріна Новосельська, що стало значним показником, адже візу на відвідування європейської країни дали людині з високим статусом керівника виконавчої влади Криму. Крім цього, в 2015 році мені вдалося стати учасником наради ОБСЄ. Коли я побачив саму площадку і процеси, які там відбуваються, і як підносять Крим на міжнародній арені, я зрозумів, що нас повинно бути там більше, не тільки один-два людини. Багато громадських організацій Криму підтримали нас у цьому прагненні, але багато і відмовилися. Все ж у деяких людей є родичі в Україні, і вони побоюються санкцій.

Проте ми єдині в тому, що народна дипломатія повинна розвиватися. Наші зарубіжні «партнери» йдуть «в гору» і задіють для дискредитації кримчан різноманітні технології. Нам же не потрібно виправдовуватися, ми повинні відстояти свою позицію. Адже всі закордонні політики, кажуть, що Крим потрібно повернути Україні, але ніхто не бере до уваги кримчан, ніхто не питає нас, чого ми хочемо. Ми повинні усвідомлено зрозуміти свою історичну роль, як представників громадськості, щоб формувати нові підходи у вирішенні тієї ситуації, яка сьогодні, на жаль, складається не на нашу користь. Нам потрібно об'єднатися і перезавантажити самих себе.

Фото: ІА "Крим Сьогодні"