Рух Опору. Підпільна боротьба Криму проти фашистів
Міжнародний день руху опору відзначається щорічно 10 квітня і присвячений всім, хто протидіяв фашистам під час Другої світової війни (1939-1945) на територіях, окупованих військами Третього рейху. Крим в цьому напрямку також не став винятком.
Початок окупації
Восени 1941 року на території Криму розгорнувся рух Опору, який став відповіддю на терор окупантів. 23 жовтня рішенням обласного комітету ВКП (б) був сформований Центральний штаб партизанського руху в Криму, а командувачем партизанським рухом затверджений А.В. Мокроусов. Цей вибір не був випадковим. У роки Громадянської війни Мокроусов вже керував кримськими партизанами. Для зручності дій все загони розподілялися по партизанським районам. Всього було створено п'ять таких районів. 30 жовтня 1941 командувач партизанським рухом Мокроусов видав свій перший наказ, в якому говорилося про розгортання бойової діяльності на комунікаціях ворога.
Збройна боротьба кримських партизан почалася у винятково складній обстановці. Недоліки в організації, поспішність у діях, а також випадки зради привели до того, що партизани восени 1941 року не мали в достатній кількості зброї, спорядження, продовольства, топографічних карт. Тому перші партизанські загони діяли ще розрізнено. Майже всім загонам довелося зіткнутися з труднощами організаційного характеру. Доводилося займатися будівництвом землянок, заново укомплектовувати бойові групи, вчити людей володіти зброєю. Слід було також ознайомити партизан з місцевістю, дорогами, навчити їх орієнтуватися в лісі.
Перші успіхи і поразки
Проте вже 5 листопада 1941 року окупанти отримали перший серйозний удар. Його завдав Ічкінскій партизанський загін під командуванням М.І. Чуба. У бою з ворогом партизани знищили 123 німецьких солдата і офіцера, втративши при цьому лише дві людини. Загін Чуба був не єдиним, хто в ці дні вступив в бій з гітлерівцями. Дошкульних ударів по окупантам завдали партизани Сімферопольського, Євпаторійського і Бахчисарайського загонів. Всього ж за два перших місяці окупації кримські партизани знищили майже 1 тис. солдатів і офіцерів противника.
Практично відразу керівництво партизанським рухом зіткнулося з катастрофічним зменшенням чисельності загонів. Йшов відсів недостатньо стійких бійців і командирів, частина з яких дезертирувала з лісу. Крім того, Красноперекопський і Сакський загони були відтіснені ворогом в Севастополь і влилися в частини Червоної армії. Кілька загонів взагалі не змогли вийти в ліс. Нарешті, мали місце випадки відкритого зради, коли командири розпускали свої загони, громили їх матеріальні бази, а в гіршому випадку - наводили карателів на своїх колишніх товаришів.
У період оборони Севастополя радянське командування поставило перед кримськими партизанами завдання паралізувати пересування ворожих військ, відтягнути на себе якомога більше німецько-румунських сил і, таким чином, послабити удар по місту. З цією метою на шосейних дорогах, що ведуть до Севастополя, було організовано безперервну дію партизанських груп, які знищували ворожу техніку, боєприпаси і живу силу. Одночасно партизани зробили ряд сміливих нальотів на ворожі гарнізони. В результаті за період з листопада по грудень 1941 роки їм вдалося провести понад 150 бойових операцій, витримати 55 боїв з німецько-румунськими частинами і знищити при цьому близько 3 тис. солдатів і офіцерів противника.
Далеко від великої землі
Найважче за весь період окупації становище склалося восени 1942 - взимку 1943 року. Радянський фронт віддалився від Криму на сотні кілометрів, і зв'язок з «великою землею» порушився. Крім того, саме в цей час стала приносити плоди політика окупантів по залученню до співпраці місцевого населення, особливо кримських татар. За сприяння мусульманських комітетів німцям вдалося створити значну кількість загонів самооборони і частин поліції, які включилися в активну боротьбу з партизанським рухом. Через це кримські партизани, фактично, були відрізані від передгірського і степового Криму і ізольовані в горах. Створити власними силами запаси продовольства, боєприпасів, медикаментів та інших матеріалів вони не могли. У загонах було багато поранених і хворих, а також тих, хто пішов під захист партизан жінок, старих і дітей.
Намагаючись будь-якою ціною позбавити свій тил від партизан, німецьке командування восени 1943 - взимку 1944 року в черговий раз кинуло проти них війська (три дивізії піхоти, підтримані артилерією, танками і авіацією). У запеклих боях партизани зірвали і цей план ворога, показавши тим самим не тільки зразки мужності і відваги, але бойову майстерність.
До початку радянської операції зі звільнення Криму в складі партизанських загонів знаходилося 3750 чоловік, які були добре озброєні, організовані і мали великий бойовий досвід. Все це дозволило кримським партизанам надати істотну допомогу наступаючим радянським військам.