Світ навколо Булгакова. 100 років творчості Майстра літератури

28 лютого 1920 року (за старим стилем) у Владикавказі вийшов перший номер газети «Кавказ», в якому Булгаков значився журналістом. І, можливо, він би ніколи і не став писати, але до того часу Михайлу Опанасовичу було, що сказати світові. Его здоровий погляд на життя і на події, які відбувалися в країні, вразять навіть Сталіна. За свої антиреволюційні погляди письменник так і не понесе покарання.

Революція

Становлення особистості Булгакова сталося в роки революції, тому варто почати саме з цієї сторінки його життя. До цього видатний письменник був лікарем і цілком успішним. Але наступні події вразили Михайла Опанасовича так, що він вже не міг мовчати. Михайло Булгаков був дуже проникливою людиною. Ще в 1917-му році він остаточно зрозумів, що сталося. Він зрозумів, що революція - це катастрофа, яку не виправити. Це розуміння його сильно відрізняло від оточуючих людей, які були впевнені, що все це ненадовго.

У Громадянську війну він був спочатку мобілізований в якості військового лікаря в армію Української народної республіки, звідки, втім, досить скоро «розчинився», зберігши на все життя воістину чудове презирство до всього «псевдоукраїнського». І тут не треба нічого вигадувати: досить перечитати велику «Білу гвардію», читаючи яку, заливаючись сміхом, іноді думаєш, що великий майстер описував в тому числі і нинішніх «діячів» майданної «революцiї гiдностi».

А ось військовим лікарем 3-го Терського козачого полку Збройних Сил Півдня Росії Булгаков, що б не писав він потім у радянських анкетах, судячи з усього, став цілком усвідомлено. І не емігрував тоді разом з іншими білогвардійцями Михайло Опанасович за цілком банальним  звігом обставин: підхопив тиф. І можливо, якби не доля, ми з вами ніколи б не побачили його геніальних творів.

В Москві

Антиреволюційні погляди потім будуть супроводжувати творчість письменника все життя і від того доставлять йому багато проблем. Власне кажучи, не знати про «подвиги» письменника, який перебрався до Москви в 1921 році, нехай і молода, але цілком працездатна з видобутку інформації радянська влада просто не могла.

Страждав. І ще як страждав. Ось тільки не від партійних властей і не від страшних чекістів, а від своїх побратимів літераторів - як зараз сказали б, «людей з чистими, світлими обличчями», багато хто з яких зараз звеличуються, як безвинні жертви сталінських репресій. Доноси вони на Булгакова писали цілком відкрито і труїли письменника напрочуд регулярно.

Ну, а «Дні Турбіних» при цьому як йшли в Москві, так і продовжували йти. Фейлетони в «Гудку» теж виходили справно, приносячи їх автору, до речі, цілком гідний на ті часи дохід. Заздрість до нього додавала і позитивна реакція Сталіна, який був вражений здоровими поглядами автора.

А що стосується самого Сталіна, то є цікава літературознавча і цілком несуперечлива версія, що одним із прототипів Воланда - «зла, яке з'явиться покарати більше зло» - був для Михайла Опанасовича саме Йосип Віссаріонович. Який, до речі, як і Воланд в книзі, чи не до кінця намагався хоч якось влаштувати долю майстра, і дати «не світло, але спокій». Відомо, що приходив перед смертю до Булгакову видатний не тільки письменник, а й літературний чиновник Олександр Фадєєв, який обговорював з ним за місяць до відходу «поїздку на Південь Італії для одужання», навряд чи робив це без відома, і, можливо, навіть особистої ініціативи вождя.

В Криму

Розповідаючи про Булгакова не можна не згадати про Крим. Михайло Опанасович любив Крим і приїжджав сюди 4 рази в кінці 20 - х початку 30 - х років XX століття. Тут письменник задумав «Біг» і зробив остаточну редакцію «Білої гвардії». Вперше він приїхав до Криму на запрошення Максиміліана Волошина в 1925 році. Волошин подарував Булгакову свої акварелі і подякував письменника за те, що він зумів у своєму романі «Біла гвардія» піднятися над страшною боротьбою червоних і білих, вважаючи її трагедією всього народу. У будинку Максиміліана письменник вперше прочитав "Собаче серце" і "Фатальні яйця".

Михайло Булгаков разом зі своєю другою дружиною Любов'ю Білозерської любили бувати на дачі Антона Павловича Чехова в Ялті, де подружжя познайомилося і подружилися з Марією Павлівною - сестрою улюбленого письменника Булгакова. Чехов служив для Михайла Опанасовича духовним магнітом. Ім'я письменника Булгаков почув ще в дитинстві.

Ідеальний світ Булгакова - це мир, любов і здоровий глузд - універсальний в усі часи. Зрештою, ми всі почасти належимо саме цієї партії.