Za Победу

Прохолодний вітер Канади...

18 квітня 2019
Прохолодний вітер Канади...

 

Народна дипломатія: нотатки після відеомосту Сімферополь – Оттава

Через географічну віддаленість про Канаду в Криму майже не згадується ні на рівні владних структур, ні в повсякденному житті. Особисто мені довелося тільки один раз почути від знайомих, як їхнього онука, фахівця з комп'ютерної техніки, запросили на роботу до цієї країни, де він непогано влаштувався і не збирається повертатися додому. Проте, як відомо, один рік для історії дуже короткий термін. І сьогодні досі триває процес "потеплішання" у взаєминах між Кримом та Канадою, тож ця тема актуальна та важлива.

Що ж, як  кажуть, у кожного свій вибір і життєвий шлях. А згадалося мені про це під час відеомосту Сімферополь – Оттава, який відбувся в травні минулого року в МІА «Росія сьогодні».  Тоді тільки відкрився  рух по автомобільній частині найдовшого в Європі Кримського мосту, який зводиться над морською акваторією між материковою Таманню і Кримським півостровом, що, безсумнівно, викликало новий сплеск інтересу не тільки до його спорудження, а й  коментарів про Крим у міжнародному контексті.

 

З кримського боку в відеоспілкуванні брали участь проректор з міжнародної діяльності та інформаційної політики Кримського федерального університету ім. В. Вернадського, доктор політичних наук, професор Сергій Юрченко та директор Таврійського інформаційно-аналітичного центру Олександр Бедрицкий, з канадської - професор політології Оттавського університету Пол Робінсон.

Про нинішню ситуацію в нашій країні він знає не з чуток і тим більше не в інтерпретації канадських ЗМІ, що йдуть у фарватері консолідованих дій західних держав і підтримують їхню   політику санкцій щодо російського Криму. Російську мову П. Робінсон вивчав у школі, потім в університеті. В 1987 році протягом трьох місяців удосконалював своє володіння в інституті іноземних мов у столиці Білорусії - Мінську і надалі час від часу приїжджав у колишній Радянський Союз, а потім - у Росію.

Висловивши свою радість за шанс поспілкуватися з кримськими колегами, канадський вчений підкреслив важливість ведення такого діалогу в момент, коли взаємні відносини між нашими країнами погіршилися. Погані настільки, що він особисто не має жодних ілюзій з приводу їх поліпшення в найближчому майбутньому. Торговий оборот незначний був і раніше - трохи більше мільярда доларів на рік, а тепер скоротився ще в два рази. Спільних політичних проектів немає.

Політичний конфлікт у 2014 році в Україні, що став результатом партійних протиборств на всіх рівнях влади, спровокував просування в ній Канадою і своїх інтересів, пов'язаних з наявністю великої української діаспори. Вона - третя в світі за кількістю, і сформулювала справжній феномен української заокеанської самосвідомості, має своє вагоме лобі в канадському парламенті і відчутно впливає на все, що відбувається в своїй історичній батьківщині - Україні.

У такі періоди, коли зростає міжнародна напруженість, конфліктні ситуації повинні збалансовуватися, на загальну думку учасників двох сторін відеомосту, зусиллями не тільки офіційних дипломатів, а й наукових, культурних кіл, тобто людьми, які уособлюють собою громадську, народну дипломатію. І в цьому відношенні сфера взаємодії між країнами, в тому числі Росією і Канадою, широка. У КФУ, наприклад, навчається троє канадських громадян.

 

- Це, звичайно, небагато в порівнянні з тими трьома тисячами іноземців, які освоюють різні спеціальності у вузі, - сказав С. Юрченко. - Однак  цей конкретний факт дає нам підстави для  взаємної підвищеної  уваги.

Історія відносин Росії і Канади має не тільки прохолодність, що сформувалася з 2007 року після гострих конфліктів у Південній Осетії і Абхазії. Існує взаємодія у вирішенні ряду міжнародних проблем, зокрема Канада відправила контингент своїх військ для здійснення операції в Афганістані в 2001 році. Ми пам’ятаємо про російсько-канадські хокейні матчі 70-х років.

Нині в Канаді проживає багато вихідців з Росії, приблизно 1,5 - 2 відсотки. Це, природно, цікавить нас, ми відчуваємо певні симпатії до канадців. І, незважаючи на те, що ця країна знаходиться далеко від Криму і зовсім на периферії інтересів або медійної активності щодо Росії та інших країн, перебуваючи в тіні свого найближчого сусіда - США, у кримських експертів і журналістів було багато запитань до заокеанського співрозмовника як представника канадської політичної еліти. Деякі з обговорюваних сюжетів важливі не тільки для двосторонніх відносин, а й розуміння загальних для багатьох країн світу процесів, зокрема еміграції населення з території Сирії. Адже нині однією з світових тенденцій є переміщення величезних мас людей в чуже цивілізаційне лоно. Вони приходять зі своєю мовою, переконаннями, релігійними віруваннями і не всюди це сприймається з розумінням.

- У Канаді не можна і майже неможливо бути проти міграції, тому що ми - країна іммігрантів, - сказав П. Робінсон. - Їх прибуває щорічно близько чотирьохсот тисяч, але це не та міграція, яка переважає нині у вигляді біженців з Близького Сходу та Африки в Європу. До Канади їм складно добратися, а прибувши - отримати бали на облаштування за знання англійської або французької мови і професію. Тому приїжджають в основному освічені, кваліфіковані спеціалісти, для яких немає проблем з інтеграцією в нове суспільство. У другій генерації вони досягають успіхів у кар’єрі, живуть заможно. Винятком є ​​провінція Квебек, де влада, враховуючи настрої місцевого населення, прийняла деякі обмеження щодо іммігрантів-мусульман, зокрема їм заборонено носити хіджаб. Велику вагу в канадському парламенті і вплив на виборчу кампанію, крім українців, мають також вихідці з Індії, які  навіть внесли корективи в робочу програму поїздки прем'єр-міністра Канади в цю країну. А ось російського лобі поки що немає, - констатував П. Робінсон.

Поділяючи його заклопотаність недостатньою кількістю точок дотику Росії і Канади, С. Юрченко все ж вважає, що не завжди взаємодія між державами визначається виключно бізнесом. Важливе значення має вже саме інформування про взаємні інтереси, доброзичливість, яка проглядається в стосунках між народами Росії і Канади. Вимальовується їх сфера взаємодії в Арктиці, яка має деякі конфліктні параметри, але і перспективи домовленостей.

А спільні логістичні інфраструктурні проекти, за словами О. Бедрицького, можуть бути цікаві хоча б тому, що у нас кліматичні умови багато в чому однакові і відповідно можуть  вирішуватися схожі проблеми. Тож вибудовування горизонтальних майданчиків, де без афекту, зайвого педалювання будуть обговорюватися питання,де є взаємний інтерес, а потім ретранслюватися до політиків, може мати великі перспективи. У зв'язку з цим підвищується роль експертного співтовариства, що особливо важливо при обмірковуванні кроків у ситуаціях із зростаючою напруженістю.

Пол Робінсон відзначив, що особисто він - не прихильник санкцій у будь-якому їх вигляді. Коли відносини погані,  контактів і зв'язків важливіше мати більше, а не менше. Дотримуючись такої ж думки, в сімферопольській студії вважають санкції проблемною річчю як для тих, щодо кого вони приймаються, так і для оголошуючої сторони.

 Жителі Криму реально відчули на собі жорсткі наслідки санкційних списків і заходів у веденні бізнесу, переміщенні за межі півострова. І канадські підприємці, особливо фермери, також потерпають від вжитих у відповідь російських дій. Їм довелося зменшити  більше ніж п'ятсот мільйонів доларів у рік  поставки в Росію своєї продукції, в основному сала. Така ситуація, на думку експертів, може бути тривалою в світовому порядку денному, і необхідно виробляти певну культуру життя в цих умовах, робити кроки назустріч один одному, розширювати спілкування, в тому числі й за допомогою відеоформату. 

(Стиль, орфографія та пунктуація автора збрежені – ред.)

Валентина Настіна,

відповідальний секретар журналу «Наш Крим».

 

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
1387 Переглядів
0 Коментарів
Коментарі (0)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити