Za Победу

Спадщина Григорія Верьовки

21 жовтня 2019
Спадщина Григорія Верьовки

Українського диригента і композитора Григорія Верьовку за радянських часів знав весь музичний світ. Хор його імені з 1943 року з тріумфальним успіхом поширював серед мільйонів шанувальників українську народну пісню. Виконавці досягли такого рівня, що з ними побажав заспівати один з учасників легендарної ліверпульської четвірки - сам Пол Маккартні.

Це співпраця не встановилася лише через тодішні обмеження в контактах радянських громадян з іноземцями. Записи хорових пісень на пластинках «Мелодія» розліталися водночас. Цей творчий колектив був єдиним в Україні, який зумів досягти такого успіху. Іспанія, Австрія, НДР, Франція, Португалія, Нідерланди, Мексика, Коста-Ріка, Чехія, Канада, Монако - це лише частковий перелік держав, які радо зустрічали гастролюючих артистів хору ім. Г. Верьовки, як тільки відкрилися кордони. Усюди артистів супроводжували заповнені зали, овації, вдячні глядачі і високі нагороди, одна з яких - медаль Всесвітньої ради миру - вручена хору за сприяння в справі миру та дружби народів. Сьогодні, в річницю смерті Григорія Верьовки, наша редакція нагадає про заслуги створеного ним хору.

Особливий стиль

У своїй композиторській діяльності Григорій Гурович особливу увагу приділяв музично-поетичним творам для голосу з інструментальним супроводом. Ще в студентські роки Верьовка створив чимало пісень-романсів на слова Павла Тичини та інших українських поетів. До його кращих досягнень пісенного жанру можна віднести твори: «Ой як стало зелено», «Зелена неділя», «Осінь», «Нехай собі та й шумлять дуби», «Там на горі за Дніпром», «Виряджала милого», «Клятва», «Десь на дні мого серця» тощо.

Обробка народних пісень

Григорій Верьовка зробив значний внесок в розвиток жанру обробки народної пісні, збагативши його новими формами, а також поповнив скарбницю українського музичного фольклору. Твори майстра, що відрізняються барвистістю мелодії, яскравістю колориту і неповторною оригінальністю, і до сьогодні не втратили свою свіжість, - відзначають музикознавці. Але в першу чергу Григорій Верьовка прославився як художній керівник і головний диригент організованого ним у 1943 р. Перший концерт хору імені Верьовки відбувся 6 листопада в Києві: був даний концерт для місцевих будівельників. Далі музиканти почали виступати в театрах, клубах, військових частинах, госпіталях. Згодом без виступу хору не обходиться жодне свято в столиці.

Хор, який відкривав таланти

З народного хору під керівництвом Григорія Верьовки вийшли талановиті бандуристи та золоті голоси України. У 1948 році Верьовка  запрошує у вже прославлений в Союзі ансамбль тоді ще просто студента музичної консерваторії Дмитра Гнатюка. Той спочатку відмовляється - викладач рекомендує талановитому співакові виключно сольну кар'єру. Але Григорію вдається схилити перспективного виконавця на свою сторону.

А вже через кілька тижнів хор везе студента до Москви на концерт, присвячений ювілею Сталіна. А після концерту Гнатюка, який навіть не снідав, провели до Кремля виконати особисто для Йосипа Віссаріоновича кілька українських народних пісень. Вранці до Верьовки дійшла інформація, що вождь виконанням залишився вкрай задоволений.

Всесвітня слава

У 1952-му в Українського народного хору з'явилися нові перспективи - можливість здійснювати закордонні гастролі. Перші ж виїзні виступи в Польщі, НДР, Румунії та Болгарії відгриміли під щедрі оплески. Виступаючи за кордоном, хор виконував народні пісні приймаючої держави на його рідній мові. Наприкінці п'ятидесятих репертуар колективу налічував понад 50 пісень під авторством 22 різномовних авторів.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
1880 Переглядів
2 Коментаря
Коментарі (2)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Антон Воронин
21.10.2019

Невероятный человек, вот где патриотизм...

Олег Никитин
21.10.2019

Есть сведения, что его Степан Бандера одобрил, да только Веревка этому был не рад, в те времена за такое даже расстрелять могли