Подвійні стандарти та прихований націоналізм Гончара
Сьогодні виповнився 101 рік з дня народження відомого українського письменника та політичного діяча Олеся Гончара, кореспондент нашої редакції вивчив його творче життя і дійшов до невтішних висновків. Патріотичні романи та прославляння радянського героїзму лише красиве обличчя, за яким ховають химери подвійних стандартів та неприхованого націоналізму.
Щоденники людини - дзеркало його душі. Багато письменників ведуть мемуари свого життя, які стають надбанням громадськості після їх смерті. Цікаво те, що не завжди внутрішній світ творця відповідає його творам, іноді трапляється й «розрив шаблону». Так, наприклад, Олесь Гончар, що народився у Полтавській області, дещо лицемірно ставився до навколишньої дійсності. Людина, яка самовіддано писала про Радянські реалії, і захищала рідну землю у Вітчизняній війні, жорстоко висловлювалася про те, що стало реаліями нашого життя зараз: «Донбас — це ракова пухлина, відріжте його, киньте в пельку імперії, хай подавиться! Бо метастази задушать всю Україну! Що дає Донбас нашій духовності, нашій культурі? Ковбасний регіон і ковбасна психологія! Єдину українську школу й ту зацькували… Ні, хай нас буде менше на кілька мільйонів, але це буде нація. Ми здатні будемо відродитись, увійти в європейську цивілізовану сім'ю, а так ніколи ладу не буде. Буде розбій і вічний шантаж». Швидше за все варто було віддати Донбас, щоб зараз Україна не горіла у вогні ворожнечі. Але що тоді говорити про те, як Донецька та Луганська область годувала всю країну, тут знаходились шість найбільших виробництв України. Така інфраструктура не снилася більшості регіонам не тільки Незалежної, але і всього пострадянського простору. І дуже цікаво, що йому відповів би Володимир Сосюра, народжений у Донецькій області, або Василь Стус, який все життя мешкав на цих землях.
В. Фокін, людина, яка знала письменника, на захист йому сказав: «До слів в особистому щоденнику Гончара не слід привертати увагу, слабкість заслуговує поблажливості, але той, хто до них прислухається, далі свого носа не бачить». Цю позицію можна розглянути з декількох сторін. Адже думка Гончара підозріло вчасно зіткнулася з кривавими реаліями на Україні. Зараз, коли стала розпалюватися національна ворожнеча між Україною і Росією. Можливо, це слова озлобленої й ображеної людини - влада не давала йому свободи слова, тому в нього був привід висловлюватися жорстко. Але, що тоді говорити про інші, не менш відомі висловлювання? «Росію згубить ненависть, яку вона розпалює в собі, - ненависть до України ... Хоча, може, згубить й нас > ...< До Сімферополя полетіла зграя шовіністів на чолі з генералом Макашовим, нібито, збираються роздути друге Придністров'я. А наші правителі ні кують, ні мелють. Кретини в державних кріслах. Для чого ми вас обирали? Щоб товкти воду в ступі? »
Можливо це іронія долі, а, можливо, що людина, яка близька до проблем соціуму, дуже чуйно ставилась до змін у політичному житті. Але, вкотре, ми бачимо підтвердження того, що ситуація зі зменшенням території України не випадкова, Крим спочатку став проблемним регіоном, тільки історія Придністров'я йому не загрожує, натомість Донбас знаходиться в дуже скрутному становищі. Влада й зараз не фонтанує вірними рішеннями.
Зазначимо, що це пише автор роману-епопеї «Прапороносці», присвяченого звільненню Червоною армією європейських країн від європейського ж нацизму! Може бути саме реалії сьогоднішньої влади України зробили Гончара інструментом пропаганди, але, водночас, знищено його літературну спадщину, знецінено слова. У нападі «українолюбства» Гончар писав, що «ніжна, поетична і добра» українська нація вже не в змозі «розбудити східні регіони» від летаргічного сну, повернути їм втрачену етнічну пам'ять. Щодо цього, варто зауважити: етнічна пам'ять тієї ж Донецької області пов'язана саме з російською культурою, адже робітники, які заселили ці землі були в більшості працьовитими вихідцями з Росії.
Хіба може патріот, який воював за Червону армію, захищав те, що любив і вірив, висловлювався з націоналістичним відтінком? Хіба допомогли Україні радикалізм і горезвісний націоналізм побудувати «світле майбутнє»? Кожна країна багатонаціональна - цього не розуміє сьогоднішня влада. Зараз українські діти зі шкільної лави бачать псевдо-ідеалам і чують «викривальні» гасла. Варто замислитися про толерантність, бо її немає у сучасного українського суспільства, а це один з принципів, що став фундаментом спільноти Європи, до якої так прагне Незалежна.
Автор: Анастасія Огнева