Свій та чужий Гоголь
Сьогодні виповнюється 210 років із дня народження великого українського та російського письменника Василя Миколайовича Гоголя. В зв’язку з цією подією наша редакція підготувала цікаві заходи, присвячені до Дня Народження М. Гоголя, але про це пізніше в деталях, а зараз пропонуємо ознайомитись з біографією письменника, можливо ви дізнаєтеся про Гоголя трохи більше.
Відомо, що Микола Васильович Гоголь народився у Полтавській губернії, на Україні, його сім’я мала спільне коріння із старовинним козацьким родом, й була нащадками Остапа Гоголя - гетьмана Війська Запорізького Речі Посполитої. Суперечка про те, хто він, українець чи росіянин, зріла ще за життя Гоголя. Письменник в листі до друга висловлювався чітко й вельми мудро: «На це вам кажу, сам не маю уяви про те, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Знаю тільки, що не надав би переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто багато обдаровані Богом, і як навмисне, кожна з них окремо укладає в собі те, чого немає в іншій, - вони повинні поповнювати одна іншу».
Письменник не відчував приниження, коли називав себе малоросом. Це, за його думкою, тільки етнос, історично сформований на південній Україні. Він писав руською мовою, та поряд із цим оспівував красу України. В людях з народу прозаїк бачив кращі риси і якості: любов до Батьківщини, почуття власної гідності, живий й ясний розум, відданість рідним. Коли Гоголь вирішив писати про Малоросію, збирати матеріали для романів та повістей йому допомагала мати. Новий підхід до творчості приніс письменникові омріяну популярність. То була його улюблена справа - досліджувати історію України. «Тарас Бульба» був написаний саме завдяки результатам цієї довгої й плідної роботи. За ствердженням драматурга, народне коріння має і знаменита містична повість «Вій». Вчені вважають, що твір був виключно фантазією автора, проте в українській міфології існувало божество на ім'я «Вій».
Драматург завжди мріяв написати книгу, присвячену українським традиціям та звичаям. Якщо замислитися, безліч його творів - ода рідній культурі. «Вечори на Хуторі біля Диканьки», це нариси повні життя чарівності й гумору, з яким письменник ставиться до недоліків людей. Гоголь створює не тільки народні характери, але й образ України, своєрідний материк на карті Всесвіту, де центром є Диканька. Т. Шевченко був палким шанувальником «Вечорів ...». Саме він зазначив, що фантастичні, майже казкові повісті розгортають глибокий, самобутній розум автора, його ніжну любов до оточуючих.
В оповіданні «Тарас Бульба» Гоголь зображає відчайдушних, сміливих людей, для яких воля та честь - найдорожчий скарб. Сама природа народжує ті картини: безкраї степи, широкі річки, небесні простори. Україна Гоголя романтична, вона вражає читача людьми, сильними й пристрасними, природою, яскравою і барвистою. Це країна, де можливо все.
Зараз, люди вважають Гоголя російським письменником. Але за життя драматурга, навіть поняття Україна було зовсім іншим. У творі "Страшна помста" можна знайти рядки: "Далеко від Українського краю, коли минаєш Польщу, якщо проїхати багатолюдний Лемберг (зараз Львів) рядами йдуть високі гори (Карпати) ... там і віра не та, й мова не та". Що ж ми бачимо? Зараз вважаються еталоном українізму Львів, Галичина, - диктують норми культури та мови, натомість за часів письменника вони навіть Україною не були, а Закарпаття - тим більше.
Можна дійти висновку, що Гоголь, це неоднорідний образ, він існує на перетині різних кордонів й не поділяє людей. Тарас Бульба, коли звертається до українських запорожців, вживає словосполучення «російська душа». Звичайно, може здатися дивним - письменник закоханий в Україну відстоював єдину російську мову, але він сам неодноразово помічає, що є незбагненною загадкою. І лише зараз, з плином історії, його цілі та прагнення знаходять сенс.
Автор: Анастасія Огнева