Російський «приборкувач чуми» Данило Самойлович

22 грудня 1744 року народився видатний, але вже практично забутий в нашій країні, лікар епідеміолог Данило Самойлович. Свого часу, він зробив не мало проривів в медицині, але найбільше був відомий своєю боротьбою з епідемією чуми. Про життя і досягнення забутого медика читайте в нашій статті.

Дитинство і юність

Данило  Самойлович народився 22 грудня 1744 року в селі Янівка Чернігівської губернії, в сім'ї священика Самуїла Сушковського і його дружини Агафії. Про дитинство майбутнього медика нам практично нічого не відомо. Ми знаємо тільки, що при вступі до Київської духовної академії мати записала Данилу під новим прізвищем Самойлович (на ім'я батька). Тоді була традиція змінювати прізвище, як і при зарахуванні в монастир.

Загальноосвітня підготовка у нього була достатньою, якщо врахувати, що, вступивши до академії в другій половині року, він вже восени був переведений в наступний клас. Про хорошу успішність говорять і річні оцінки, і короткі характеристики в збережених академічних списках: «надійний», «благонадійний». На той момент Київська академія була єдиним вищим загальноосвітнім і важливим культурно-освітнім центром України та Східної Європи і за 12-річний курс навчання готувала вчителів, перекладачів, канцеляристів, фахівців видавничої справи і, в невеликій кількості, священиків. Завдяки прекрасній успішності, Данило потрапляє в число небагатьох студентів академії, які продовжили навчання за казенний рахунок в Петербурзькому Адміралтейському госпіталі. Окрім лекцій, у студентському житті Данила було багато практичної роботи. Він перев'язував гнійні рани, ставив п'явки, асистував в анатомічному театрі. Спочатку було важко, потім освоївся. У подальшому житті ця підготовка дуже стала в нагоді. По крупицях збираючи знання з самих різних сфер, гуманітарних, природних і прикладних, Данило формувався як повноцінна особистість.

Як Самойлович став борцем з чумою?

У 1767 році він отримав звання лікаря і очолив першу в Російській імперії жіночу венерологічну лікарню. А вже в 1768 році Данило Самойлович відправився на російсько-турецький фронт. Саме там вчорашній венеролог став епідеміологом. Він не оперував поранених, та просто не вмів це робити. Саме там, на війні Самойлович вперше зіткнувся з чумою або, як говорили тоді, моровою виразкою. Зацікавившись поведінкою цієї зарази, він почав спілкуватися з місцевим населенням. Для цього крім латині, польської та французької мов довелося вивчити ще й Молдавський.

Результатом стало відкриття, повністю перевернуло всю систему боротьби з епідемією. Самойлович встановив, що хвороба передається через заражені предмети. А до цього всі думали, що через повітря, і намагалися всіляко сприяти його руху, щоб не застоювався.

Про мікробів, на жаль, тоді взагалі ніхто не знав, багато хто навіть не здогадувалися. А доктор Данило Самойлович не тільки здогадувався, але навіть спробував розгледіти їх в мікроскоп. На жаль, він нічого не побачив, мікроскопи того часу просто не володіли потрібною потужністю. Чумну паличку побачили тільки через 110 років.

Наступною сходинкою лікаря став пошук способів боротьби з епідемією, яка охопила на той час Молдову, Україну і Москву. Самойлович запропонував робити протичумні щеплення, а коли при монастирі була відкрита Лікарня для чумних, він почав впроваджувати перші методи епідеміології: сортував хворих, видав медперсоналу спеціальні халати і взуття, ратував за профілактичні заходи при транспортуванні хворих.

Звичайно, під час досліджень, лікар і сам не уникнув хвороби – тричі він заражався чумою, але вижив. Крім цього, Самойлович писав дисертацію з акушерства. У 1778 році вийшло його посібник «Міська і сільська повивальна бабка».

Лікар складався в 12 зарубіжних академіях наук, але вітчизняні правителі ставилися до нього завжди байдуже. Незважаючи на це, в історії російської медицини Самойлович по праву вважається одним із засновників вітчизняної епідеміології. Помер Данило Самойлович 4 березня 1805 року в Миколаєві від жовтяниці.

«Загальний журнал лікарських наук «писав Після смерті лікаря: «Якщо пам'ять відмінних чоловіків, задля блага Вітчизни, має право на подяку потомства, то Самойлович заслуговує його по всій справедливості».

На жаль, в наші дні, мало хто знає про доктора Данила Самойловича, який врятував тисячі людей від чуми, а також заклав основи вітчизняної епідеміології. Зараз, єдине, що нагадує про подвиги лікаря – це бюст, встановлений в 1969 році в Миколаєві на території протитуберкульозного диспансеру.