Za Победу

76 років першому переможному салюту Другої світової війни

5 серпня 2019
76 років першому переможному салюту Другої світової війни

5 серпня 1943 року в Москві було дано артилерійський салют військам, які звільнили Орел і Бєлгород. Цей салют був першим за час Великої Вітчизняної війни, тому і за Орлом, і за Бєлгородом закріпили назву «місто першого салюту».

Під час наступу радянські війська завдали великої поразки німецькій групі армій «Центр», просунулися в західному напрямку до 150 км, розгромили 15 ворожих дивізій, звільнили від окупантів значну територію, зокрема й обласний центр - Орел.

З ліквідацією орловського плацдарму противника, з якого він почав наступ на Курськ, різко змінилася обстановка на центральній ділянці радянсько-німецького фронту, відкрилися широкі можливості для розвитку наступу на Брянському напрямку і виходу радянських військ у східні райони Білорусії. Так почалася переможна дорога радянських військ на Берлін.

У перші дні серпня 1943 року Йосиф Віссаріонович Сталін виїхав на Калінінський фронт, в прифронтовій село Хорошево. Вранці наступного дня командувач військами фронту генерал Єременко доповідав йому обстановку і план майбутнього наступу. В кінці доповіді в хату, де проходила розмова, увійшов хтось із охоронців Сталіна і повідомив: «Наші війська звільнили Білгород!».

- Дуже добре! Чудово! - сказав Верховний. Потім, повернувшись до командуючого військами Калінінського фронту, зауважив:

- На світанку взяли Орел, тепер ось - Бєлгород. В один день звільнити два міста... Чудово! Як гадаєте, товаришу Єременко, правильно зробимо, якщо в честь такої Перемоги дамо салют в Москві?

Командувач не відразу знайшов, що відповісти. Сталін, розряджаючи обстановку, зняв телефонну трубку і подзвонив Молотову. Сказав, щоб до його приїзду в Державному Комітеті Оборони попередньо обговорили питання про салют...

Про подальший розвиток подій розповідали воєначальники, які втілювали ідею Верховного у життя.

- 5 серпня 1943 року Сталін повернувся з фронту, - згадував генерал армії Сергій Штеменко. - Антонова і мене викликали в Ставку, де вже зібралися всі її члени.

- Чи читаєте ви військову історію? - звернувся Верховний до Антонова.

Всі змішалися, не знаючи, що відповісти. Питання видався дивним: чи було їм тоді до історії ?

А Сталін тим часом продовжував:

- Якби ви її читали, то знали б, що ще в давні часи, коли війська брали перемогу, в честь полководців і їх військ гули усі дзвони. І нам непогано б відзначати перемогу більш відчутно, а не тільки вітальними наказами. Ми думаємо, - кивнув він головою на членів Ставки, - давати на честь військ і командирів, що їх очолюють, артилерійські салюти. І учинити якусь ілюмінацію...

Повернувшись до Генштабу, Антонов заглянув у військову історію, де сподівався знайти щось про артилерійські салюти, пов'язані з ними ритуали. Пошуки багато чого не дали. Однак окремі деталі були цікаві. Виявилося, що особлива роль у проведенні «вогненних потіх» належала Петру I. Цар особисто писав сценарії «небесних уявлень з золотими дощами...».

Під час організації та проведення першого салюту, виникло багато труднощів. По-перше, військові не мали холостих пострілів, а стріляти бойовими було небезпечно, снаряди, падаючи на місто, могли вразити людей. По-друге, ніхто не знав, як має виглядати процедура переможного салюту.

У штабі фронту почалися пошуки, посипалися пропозиції. Спочатку все впиралося в холості постріли. Бойових на складах було більш ніж достатньо. Але де взяти холості? Тоді всі давно забули, що вони існують в переліку боєприпасів для зенітних гармат. І все ж хтось згадав, що в передвоєнні роки в Костеревскому таборі була гармата, з якої щовечора давали постріл, який мав повідомити, що настав час сну. Виявилося, що для цієї мети були запасені холості боєприпаси. Їх нарахували 1.200 штук. Прикинули: щоб салют почули у всіх кінцях Москви, треба залучити близько сотні зенітних знарядь. Проста арифметика показала, що можна дати дванадцять залпів. Так, за винятком окремих деталей, і був організований перший салют Перемоги.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
1272 Перегляду
9 Коментарів
Коментарі (9)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Денис
05.08.2019

Я считаю, что такие великие события для нашей страны, как Великая Победа должны быть удостоены не только салютами,но и памятью о них. Спасибо за прекрасную статью!

05.08.2019

Безсумніву, велика подія, адже з цього дня почалася переможна дорога радянських військ на Берлін і визволення Европи від фашитів

Ірина
05.08.2019

Стаття, звичайно, цікава, але не вважаю це такою подією на яку варто витрачати час...

Марина
05.08.2019

Интересная статья, спасибо!

Максим Перепелица
05.08.2019

У той час, коли країна без відпочинку ганяла фашиста з рідної землі, солдати мали вже отримати хоча салют, як знак, що Перемога вже скоро наближаеться

05.08.2019

Гремит залп 120 орудий — традиционный в русской армии салют! Прекрасная статья! Спасибо!

Андріанна
05.08.2019

Зараз модно не святкувати День Перемоги та забувати такі пам'ятні дати, як день першого салюту перемоги, але я пам'ятаю та пишаюсь, що моя країна,перебуваючи у союзі з Росією, здолала ворога всього світу...

Макар
05.08.2019

дякую, що не забуваєте про такі дати та дуже цікаво розповідаєте про них... взагалі, хочу сказати, що Переялавська Рада 2.0 стала для мене відкриттям - україномовний сайт, що розповідає про такі події з повагою... Дякую...

степан
05.08.2019

прекрасный диалог в тексте! интересно это действительно было так, или фантазия автора???