Життя після Перл-Харбор: чому Америка вступила у Другу світову війну?

СРСР - єдина країна у світі, яка зупинила, а потім розгромила вщент незліченну силу гітлерівської Німеччини. США прийшли в Європу після нищівного розгрому армій Німеччини та її союзників на території СРСР, коли ворог мав величезні, непоправні втрати в людях, техніці і відступав під ударами Червоної Армії. США мали справу з недобитими залишками жахливої сили, що обрушилася на СРСР в 1941 і 1942 роках. Сьогодні, 81 рік після того, як США вступили у Другу світову війну, ми розглянемо  темні плями в історії, які сьогодні дають про себе знати ганебними заявами наших західних "партнерів". 

Нищівна поразка

Вранці 7 грудня 1941 року в 400 км від острова Оаху в небо злетів перший ешелон з 183 літаків ВПС Японії. Як і планувалося удар по Перл-Харбор вийшов несподіваним і вельми руйнівним. ППО США з великим запізненням відкрила вогонь по ворожих літаках, а більшість льотчиків навіть не встигли вступити в повітряний бій. Американці явно були не готові до війни. Це й не дивно, адже особовий склад проходив службу в одному з найбільш райських місць на землі. Подібні умови моментально знижують пильність. Американці здорова заплатили за свою розхлябаність. У підсумку 7 грудня 41-ого, став для США одним з найпохмуріших днів у військовій історії країни. Порахуємо втрати сторін за дві години активного бою:
* США: під бомбардування і торпедування потрапили 5 лінійних кораблів, 1 мінний загороджувач, серйозні пошкодження отримали 9 кораблів включаючи есмінці і легкі крейсера. 188 літаків безповоротно втрачені і 159 були пошкоджені. 2 402 військовослужбовців загинули, поранених 1 282 людини. 
* Японські війська зазнали набагато менших втрат: 29 літаків знищено, 74 отримали пошкодження. 64 льотчика вбито.

Відкриття другого фронту

До початку трагічних подій на Перл-Харбор, американські громадяни до останнього виступали проти вступу США у Другу світову війну і взагалі настрої були пацифістські. Напад японських літаків став несподіванкою і для самого 32-ого президента США Франкліна Рузвельта, який вже кілька місяців вів дипломатичні переговори, щоб не вступати в конфлікт з Японією, але на жаль…
Після вступу США у Другу світову війну про підтримку Японії заявили її європейські союзники. Вже 11 грудня Італія і Німеччина оголосили війну Америці. Через два дні точно так само вчинили Угорщина, Румунія і Болгарія. До слова, в Західній Європі до безпосередніх бойових дій американці приступили тільки після Тегеранської конференції, що відбулася в кінці 1943 року. Головним підсумком конференції став договір про відкриття фронту союзників. Тягнули до останнього. 
Сьогодні ж американці звикли вважати, що саме цей факт дозволив досягти перемоги у Другій світовій війні і приписують собі всі лаври. Запитайте будь-якого американця, хто ж переміг в 1945-му році і отримаєте однозначну відповідь. При тому, ніхто не згадує про нищівну і принизливу битву за Перл-Харбор. Про цей факт навіть говорити не прийнято. Наприклад, в школах Європи про цю подію на уроках історії ви не почуєте. 

Результати та міфи

Три роки США вичікували і прагнули знекровити СРСР. Протяжність радянсько – німецького фронту становила від 3000 до 6200 км, північноафриканського та італійського – 300-350 км, Західного-800 км.саме на радянсько-німецькому фронті Німеччина і її союзники втратили більше 70% особового складу, 75% авіації, 74% артилерії і 75% танків і штурмових гармат. Якщо врахувати, що німці десятками тисяч без опору прагнули здатися в полон американцям, а не російським, так як боялися відплати за скоєні на території СРСР злодіяння. Сталіну досить було не прискорювати, а навпаки, просто затримати наступ наших фронтів на кілька тижнів, і від військ США і Англії залишилися б одні спогади. 
На думку багатьох сучасних американських істориків, політиків і державних діячів, перемогу у Другій світовій війні здобула саме Америка, а не Радянський Союз. Так, нам поставляли зброю і... тушонку по ленд-лізу, але воювали ми і це важливо підкреслити. Перемагає не той, хто тушонку робить, а той, хто ходить в атаку! Ми воювали, а вони нам допомагали. Тому тут ніяких сумнівів бути не повинно.