Як «Велика трійка» перший раз світ ділила

28 листопада – 1 грудня 1943 року в Тегерані (Іран) відбулася конференція керівників трьох союзних держав антигітлерівської коаліції: голови Раднаркому СРСР Йосипа Сталіна, президента США Франкліна Рузвельта і прем'єр-міністра Великобританії Вінстона Черчілля. Ця конференція стала першою спільною конференцією «Великої трійки», але далеко не останньою. Як вона проходила і які питання на вирішувалися розповімо в цій статті

Підготовка до конференції

Наприкінці листопада — початку грудня 1943 союзники США, Великобританія, Радянський Союз (точніше, лідери цих 3 великих держав) вперше за роки війни зібралися разом в Тегерані.

Рузвельту і Черчіллю було не дуже зручно проводити конференцію в Тегерані. Перший бажав провести її десь в Північній Африці (в цей момент там перебувала величезна американська армія, яка б не дала німцям шансів зірвати зустріч). А Черчілль вважав, що найкраще провести її в Лондоні або Каїрі, який був під захистом британської армії. Рузвельт і Черчілль також говорили, що вони не зможуть прилетіти в Радянський Союз і готові, наприклад, провести конференцію в Алясці. В останній момент конференція навіть була під загрозою зриву, тому що Рузвельт захотів Басру.

Чому не Тегеран? Почнемо з того, що в 1910 році Англія і Франція поділили Іран на 2 частини: північну і Південну. А на початку 1941 року англійці і росіяни увійшли в Іран. Тобто Північний Іран, і Тегеран в тому числі, був повністю зоною впливу Радянського Союзу. Це не дуже подобалося американському президент: він працював як би на чужій території.

Сталін, Рузвельт і Черчілль все ж зійшлися на думці, що конференція повинна бути проведена Тегерані. Перед проведенням Тегеранської конференції Рузвельт і Черчілль зустрілися в Каїрі, але після вирушили до Ірану. Сам же Сталін виїхав на поїзді з Москви в листопаді 1943 року. Лідер СРСР особисто відбирав радянських представників, а його подорож знаходилася під грифом «таємно». Про дату виїзду генерального секретаря і його маршрут знали тільки одиниці з вищого командування, а також деякі політичні діячі.

Після прибуття в Тегеран Рузвельт прийняв пропозицію Сталіна оселитися в радянському посольстві, керуючись цілями безпеки. Черчілль відмовився і оселився в британському представництві. Було вирішено, що конференція повинна проходити в радянсько-британському дипломатичному комплексі.

На три дні конференції іранська столиця була повністю блокована військами і спецслужбами. У Тегерані призупинили діяльність всіх ЗМІ, відключили телефон, телеграф і радіозв'язок. Навіть сім'ї радянських дипломатів були тимчасово «евакуйовані» із зони майбутніх переговорів.

Цілі «Тегеран-43»

В історію Другої світової війни Тегеранська конференція увійшла як зустріч, на якій остаточно було залагоджено питання про відкриття другого фронту. Лідери 3 країн домовилися, що висадка відбудеться в травні 1944 року. Врешті-решт це сталося 6 червня 1944 року в Нормандії.

Можна визначити основні положення (питання) Тегеранської конференції, які були підняті на обговорення лідерів держав антигітлерівської коаліції.

Основні з них: надати Ірану незалежність. На той момент в цій країні розташовувалися військові сили Великобританії, США і Радянського Союзу. Почала обговорюватися проблема так званого «польського питання», так як ця держава одна з перших постраждала від гніту Німеччини і СРСР.

Серед головних розглянутих питань Тегеранської конференції був післявоєнний устрій миру, а саме кордони держав у Європі. На конференції були вказані приблизні перші контури післявоєнного світу.

Але не тільки основи післявоєнного переділу, а й післявоєнного устрою були закладені в Тегерані. Рузвельт приїхав з певною схемою (прообразом організації Об'єднаних Націй), згідно з якою десь 10-11 великих держав повинні були спостерігати за тим, як поводиться світ. Поліцейський комітет (прообраз Радбезу), згідно з планом американського президента, складався з 4 держав: США, Великобританія, Радянський Союз і Китай.

Підсумкові домовленості

Радянська делегація проявила твердість, в результаті чого рішення про відкриття другого фронту було прийнято, відкритими залишалися тільки питання про його дату, командування і допоміжних операціях. Прийняті рішення можна назвати успіхом Сталіна і його делегації, адже вони повністю відповідали не тільки його інтересам, а й інтересам антигітлерівської коаліції.

Не дивлячись на розбіжності в думках її учасників і початкові труднощі, за підсумками роботи конференції були досягнуті найважливіші угоди по ключових пунктах військових дій, і основний з них – рішення про відкриття другого фронту, яким були визначені всі першочергові пункти, такі як питання про дату і командування.

Прийнята за підсумками Тегеранської конференції «Декларація трьох держав» підтверджувала всі прийняті рішення робочих груп, сприяла встановленню близьких контактів між Союзниками, якнайшвидшому закінченню війни і ознаменувала собою новий світовий порядок, перерозподіливши і закріпивши післявоєнні сфери впливу на десятиліття. Таким чином ця конференція стала найбільшою дипломатичною подією Другої світової війни і, можливо, і всього двадцятого століття.