Життя на знос. 40 років тому помер генсек Леонід Брежнєв

У листопаді 1982 року в історії нашої країни Закінчилася найспокійніша в XX столітті епоха. Так званий «застій», в порівнянні з тим, що почалося потім, для більшості був воістину райським часом. 40 років тому помер генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Брежнєв.

Дорогий товариш

18 років керівництва Леоніда Брежнєва завершилися раптово. Незважаючи на те, що проблеми зі здоров'ям радянського лідера були очевидні, все ж мало хто очікував блискавичної розв'язки. І це породило чимало чуток і пліток, пов'язаних з останніми днями Генерального секретаря ЦК КПРС. Говорили навіть, що соратники, які вели приховану боротьбу за владу, прискорили трагічну розв'язку. А як же було насправді?

Перше десятиліття правління Брежнєва, з 1964 по 1974 роки, було діяльним і енергійним. Радянський лідер виглядав переконливо, не гублячись на фоні західних опонентів.

Дивно, але до цих пір незрозуміло, що саме послужило причиною невиразної мови Леоніда Ілліча. У різний час звинувачували мікроінсульт, погану роботу радянських стоматологів, незручні зубні протези і слабкість тканин нижньої щелепи. Як би там не було, проблеми з дикцією не мали фатальних наслідків.

Життя на знос

В юності та молодості Брежнєв, що називається, працював на знос. Це стосується його діяльності і в якості землевпорядника до війни, і бойового досвіду.

У 1943 році, задовго до того, як Леоніда Ілліча стали нестримно вихваляти, в «Правді» можна було прочитати наступні рядки: «Начальник політвідділу 18-ї армії полковник Леонід Ілліч Брежнєв 40 разів припливав на малу Землю, а це було небезпечно, так як деякі судна в дорозі підривалися на мінах і гинули від прямих снарядів і авіаційних бомб. Одного разу сейнер, на якому плив Брежнєв, напоровся на міну, полковника викинуло в море... його підібрали матроси...». У тому ж році Брежнєв був поранений, але після лікування в госпіталі повернувся в стрій.

У повоєнні роки він займався відновленням промисловості в Запоріжжі і на Дніпропетровщині, працював на цілині, курирував космічну програму СРСР. Це було життя в стані постійного жорсткого стресу. У 1952 році, очолюючи ЦК Компартії Молдавської РСР, 45-річний Брежнєв переніс інфаркт, проте досить швидко відновився і повернувся до роботи.

Цілий «букет» хвороб, який проявився у Леоніда Ілліча в середині 1970-х, пояснювався досить банально — організм генсека, який, крім усього іншого, любив життя у всіх проявах, зносився. І для глави 4-го Головного управління при МОЗ СРСР Євгена Чазова головним завданням стало підтримання працездатності першої особи.

Останній парад

У щоденниках Брежнєва останніх років життя видно масштаб його людської трагедії. З другої половини 1970-х років він прекрасно розумів і те, що жити йому залишилося недовго, і безглуздість власного становища в ролі першої особи. Численні партійно-Державні ритуали давалися йому все важче. У 1981 році, готуючись до багатогодинної звітної доповіді на XXVI з'їзді КПРС, Леонід Ілліч репетирував свою промову без глядачів у Кремлівському палаці з'їздів. 21 лютого в щоденнику з'явився такий запис: «Пробував говорити в залі Кремля».

7 листопада 1982 року Брежнєв простояв кілька годин на морозному вітрі на Мавзолеї, а на наступний ранок за традицією поїхав на полювання в Завидово. 9 листопада він востаннє працював у Кремлі. У медичному висновку констатувалося, що 10 листопада між вісьмома і дев'ятою годинами ранку сталася «раптова зупинка серця».