Рижский мир: известный и потаенный

У жовтні виповнюється сто один рік з моменту укладення мирного договору між РРФСР і Польщею, що поклав край радянсько-польській війні 1919-1921 років. За аналогією з Брестським миром, Ризький мир можна назвати "ганебним", оскільки, згідно з умовами миру, радянська сторона поступалася Польщі значну частину західноукраїнських і західнобілоруських земель, що раніше входили до складу Російської імперії, і повинна була виплатити значні репарації. Пізніше, коли Сталін поверне втрачені території, поляки назвуть це актом агресії.

Поступки більшовиків

На початку переговорів, коли поляки наступали, більшовики запропонували їм визнати незалежність Білорусії і провести референдум в Галичині, поляки його відкинули. Потім Керівник радянської делегації Іоффе запропонував віддати полякам всю Білорусію взамін на ослаблення польських вимог по Україні, поляки і з цим не погодилися, тобто Білорусь в процесі переговорів виступала в якості предмета торгу між сторонами.
У вересні польська делегація заявила, що готова погодитися зі створенням на своїх східних кордонах «буферних» держав, в тому числі і Білорусії, або провести кордон значно східніше «лінії Керзона». Більшовики прийняли другий варіант, і сторони домовилися не розглядати «лінію Керзона» як майбутній кордон між державами.
Польську делегацію дивувала поступливість радянської сторони, і вони могли висувати ще більші територіальні претензії, і більшовики, найімовірніше, задовольнили б їх. Але поляки, всупереч позиції своїх радикалів на чолі з Пілсудським, які вимагали максимального збільшення території, розуміли небезпеку такого придбання. Вони розуміли, що ці землі заселені етнічно, культурно і релігійно іншим населенням, наприклад, на Волині поляки становили менше 10 % населення, і включення цих територій до складу Польщі могло призвести до далекосяжних наслідків і проблем. До того ж у Польщі переважала думка, що більшовики довго не протримаються, і прихильники «єдиної і неподільної», що повернулися, вимагатимуть повернення відторгнутих територій, і це може призвести до територіальних конфліктів.

Мрія про мир

Більшовики прагнули якомога швидше укласти договір і були готові йти на будь-які територіальні поступки, оскільки їм необхідно було терміново вирішувати загострилися проблеми будівництва радянської держави і завершувати розгром білогвардійських армій.
У Криму ще перебувала армія Врангеля і загрожувала виходом на простори таврійських степів, з нею було покінчено тільки в середині листопада 1920 року.
Через політику воєнного комунізму і неврожаю в 1920 році назрівав голод, і більшовикам треба було будь-яким шляхом зберегти більшу частину території України з її родючими землями; втрата України могла обернутися для більшовиків катастрофою.
Миру хотіли і в Польщі: під тиском країн Антанти депутати польського Сейму закликали польський уряд в найкоротший термін підписати мирний договір, підтримав його і «начальник» польської держави Пілсудський, підкресливши, що відійшли більшовикам землі можна повернути в подальшому.

Умови договору

Тривалі переговори після серйозних і принизливих поступок більшовиків закінчилися підписанням Ризького мирного договору, за яким Гродненська і частина Мінської губерній, а також Галичина і Західна Волинь передавалися до складу Польщі, і кордон проходив значно східніше «лінії Керзона». Польщі передавалася територія близько трьох тисяч квадратних кілометрів з населенням майже 14 мільйонів чоловік, переважну більшість з якого складали білоруси та українці.
Крім того, Росію принизили досить обтяжливими репараціями. Відповідно до договору Польща повинна була надати українському та білоруському населенню мовні та культурні права національних меншин, що знаходяться на її території. Всупереч цьому на приєднаних землях почалася проводитися політика полонізації із забороною використання в усіх державних закладах української та білоруської мов, повальним закриттям засобів масової інформації та гоніннями на православну віру.
Після вступу договору в силу польський уряд, незважаючи на протести радянської сторони, не поспішав виконувати умови договору: не припинив підтримку на своїй території антирадянських угруповань і саботував повернення військовополонених червоноармійців, утримуючи їх в жахливих умовах. При цьому слід зазначити, що відповідно до пункту 2 статті 10 Договору сторони відмовлялися від претензій за
Укладення Ризького договору ознаменувало припинення громадянської війни, убезпечило західний кордон від вторгнення і дало перепочинок для початку переходу від політики воєнного комунізму до нової економічної політики, прийнятої на 10 з'їзді ВКП(б) 16 березня 1921 року, якраз напередодні укладення Ризького договору. Цей перепочинок дістався надто дорогою ціною-територіальними поступками, великими репараціями та загибеллю десятків тисяч полонених червоноармійців. Виправлення негативних наслідків цього "ганебного" миру здійснював вже Сталін у 1939 році, повертаючи відторгнуті землі і возз'єднуючи український і білоруський народи.