Горишній Василь Акимович. Нам є ким пишатися!

З особистого архіву:  В.Горишного

Горишній Василь Акимович – радянський військовий, українець за походженням, брав участь у Великій Вітчизняній війни, командир 75-ї гвардійської стрілецької дивізії, генерал-майор гвардії.  

Народився полководець 29 січня 1903 року в місті Павлограді (Дніпропетровська область, Україна). За часів Громадянської війни свідомо пішов до Червоної Армії. Після революції Василь Акимович продовжив військову кар'єру. Поряд із однодумцями сприяв ліквідації загонів Махно, Брови тощо. Мав посаду ад'ютанта керівника Павлоградської бойової дільниці. Він робив успіхи, розумів необхідність відповідної освіти, тому закінчив із відзнакою вечірній факультет Військової академії ім. Фрунзе. На початку війни Горішній вже мав звання полковника. Велика Вітчизняна війна зустріла керівника Польового штабу у Білоруському прикордонному окрузі. Досягти успіхів в обороні ввіреної йому території, як і на всіх фронтах того часу, не вдалося. Горишній  завжди був попереду, не ховався за спинами солдатів. Він самовіддано захищав Москву, коли ворог підступився зовсім близько

З особистого архіву:  В.Горишного

Дивізія Василя Акимовича, зазнавши значних втрат, була переформована,  та отримала найменування 95-ї стрілецької дивізії. Горишній був призначений командиром дивізії з 26 серпня 1942 року. Його прагнення перемоги, бажання захистити рідні простори, вражає. Зараз для багатьох здалося б дивним, що українець з безумовною відвагою захищав Сталінград. Командувач 62-ю армією генерал-лейтенант Чуйков В.І., після кровопролитної боротьби, писав: «У боях за Сталінград, Горишній йшов з першими двома полками, безперервно перебував разом із передовими частинами. Ретельно розробляв кожен етап боїв й особистою мужністю, стійкістю та непохитною рішучістю спрямовував керівництво до боротьби з ворогом». Звичайно, це звернення не залишило без уваги, тому Василь Горишній був нагороджений орденом Червоного Прапора, йому присвоїли звання «генерал-майор гвардії». Сама ж дивізія від того часу іменувалася 75-ю гвардійською стрілецькою.

З особистого архіву:  В.Горишного

Головну відзнаку Великої Вітчизняної війни, Герой Радянського Союзу, Горишній отримав саме за визволення України. Він організував успішне форсування річок Десна і Дніпро, забезпечив утримання захопленого плацдарму, постійно знаходився в бойових частинах, їм керувала мужність й самовідданість.  Авжеж, бойовий шлях дивізії та її командира не закінчився. Після визволення рідних земель переможною ходою генерал-майор вирушив до Білорусі потім до Риги.  Горишній не зважав на те, що головний шлях позаду, бо радянські землі вже були вільні від окупантів. Ні, він хотів допомогти кожному. Є люди того часу про яких кажуть: «Всю війну пройшов». Василь Акимович брав участь у всіх головних битвах Великої Вітчизняної війни, вів бої на всіх фронтах. І що важливо, навіть після Великої Перемоги він продовжував відстоювати інтереси свого народу, але вже в якості депутата Верховної Ради Української РСР.

Меморіальна дошка в Сімферополі В. Горишному