Зборівський договір: перемога, що обернулася поразкою

У цей день 370 років тому під Зборовом був укладений договір, на час припинив бойові дії на території Речі Посполитої, проте він був вимушеним заходом, адже буквально напередодні у гетьмана Хмельницького і його козаків просто вкрали перемогу. 

Вкрадена перемога

Весна 1649 року, "другий сезон" хмельниччини. Нова кампанія почалася для повсталих вдало. Українська козацько-селянська армія, діючи спільно з татарами, завдала ряд поразок польським військам і на початку серпня 1649 оточила Під Зборовом польську армію на чолі з самим королем. Вихід з безнадійного становища знайшов Польський коронний канцлер Юрій Оссоліньський, який зав'язав таємні переговори з кримським ханом Іслам-Гіреєм. Бажаючи забезпечити собі постійну можливість грабувати українські землі і прагнучи не допустити надмірного посилення будь-якої з сторін, що борються, кримський хан намагався зберегти стан безперервної боротьби між Україною і Річчю Посполитою. Це була традиційна політика хижацької Кримської держави.
Будучи зацікавлений лише в ослабленні, але аж ніяк не в розгромі Польщі, а також побоюючись подальшого об'єднання українського народу з Росією, хан несподівано зажадав від Хмельницького згоди на мир з Польщею, погрожуючи в разі відмови перейти на бік поляків. Хмельницький був змушений погодитися на переговори і послав королю свої вимоги. Того ж дня Іслам-Гірей підписав мирний договір з Польщею, за яким Польща сплачувала йому 400 тис.талерів контрибуції. Секретною статтею договору Польща визнала за ханом право проходу через польські землі для нападу на Росію.
У цих умовах Хмельницький змушений був погодитися на укладення Зборівського договору, що значно урізав початкові вимоги української сторони.

Обіцяного від поляка не чекають

Надалі польські феодали відмовилися підтвердити навіть ті "поступки", які були зроблені урядом Речі Посполитої з тактичних міркувань під час укладення Зборівського договору. Сейм, що зібрався у Варшаві наприкінці 1649 р., не хотів і чути про ратифікацію договору в повному його обсязі; а та урізана частина договору, яка була ратифікована сеймом, навмисно не була включена до Зводу постанов Сейму (так звану «Конституцію»).
На ділі ігнорування польськими магнатами і шляхтою Зборівського договору йшло ще далі. Поміщики поверталися до своїх маєтків, жорстоко мстилися селянам за участь у визвольній боротьбі. Ті, хто не потрапив до козацького реєстру, повинні були знову перетворитися на кріпаків.
Після укладення Зборівського договору не відбулося обіцяного послаблення релігійного і національного гніту на Україні. Видатні магнати і католицькі єпископи промови Поеполитої категорично відкинули пункти Зборівського договору про надання православному митрополиту Коссову місця в Сенаті. Питання про ліквідацію церковної унії було поховано магнатсько-шляхетським сеймом.
Українці, народ не міг бути задоволений Зборівським договором. З великою гіркотою говорив Богдан Хмельницький про Зборівський договір руським людям:»і не тово де мені хотілось і не так було тому й бути".