П'ятиденна війна: хроніка збройного конфлікту в Південній Осетії
Фото: РІА Новини
У ніч на 8 серпня 2008 року грузинські війська атакували Південну Осетію і зруйнували частину її столиці Цхінвалу.
Після збройного конфлікту, що тривав до літа 1992 року, Грузія втратила контроль над Південною Осетією. З тих пір Цхінвал домагався визнання незалежного статусу Південної Осетії, в той час як в Тбілісі продовжували вважати цю територію складовою частиною Грузії, пропонуючи осетинам лише автономію.
Початок конфлікту
Кавказ – територія дуже заплутана. Там живе безліч народів, часто знаходяться один з одним у віковій ворожнечі.
Це цілком можна віднести до грузинів і осетинів. Якщо у Середні століття відносини між сусідніми народами були, мабуть, нормальними і князі двох держав перебували між собою в спорідненості, то в XVIII столітті вони були вже цілком засмучені. У Грузії навіть існував закон, що забороняє шлюби між грузинами і осетинами.
Осетія увійшла до складу Російської імперії раніше Грузії, але в складі Росії відносини між грузинами і осетинами навіть погіршилися. Грузинські феодали почали робити осетин своїми кріпаками. Спалахували повстання, які доводилося придушувати російськими військами. У 1852 році селяни Південної Осетії були переведені в розряд казенних.
У травні 1917 року Грузія проголосила свою незалежність і відразу ж представила претензії на територію Південної Осетії. В Осетії було створено свою національну раду. Влітку 1920 року почалася грузинсько-осетинська війна, що завершилася перемогою грузин, — армія грузинської Демократичної Республіки (НДР) і партійні загони грузинських меншовиків здійснили «зачистку» Осетії — осетинські села були спалені, близько 5 тис. осіб знищено, інші осетини були змушені бігти через гори в Північну Осетію. В Осетії події 1920 року трактують як геноцид.
Проте вже в лютому-березні 1921 року Грузинські більшовики за підтримки Червоної Армії, а також висунула територіальні претензії до Грузії керована Мустафою Кемалем Туреччина завдали поразки НДР. На більшій частині Грузії була встановлена Радянська влада, яка в 1922 році створила Південно-Осетинську автономну область.
Пострадянська історія
Конфлікт між Осетією і Грузією відновився ще тоді, коли ці території входили до складу СРСР.
10 листопада 1989 Рада народних депутатів Південно-Осетинської автономної області прийняла рішення про її перетворення в Автономну Республіку (В СРСР автономні області були в складі унітарних національних республік, а автономні республіки — у складі РРФСР, т.о. осетини де-факто зробили Грузію Федерацією). Верховна Рада Грузинської РСР визнала це рішення неконституційним. Спроби приїхали в Цхінвалі грузин протестувати призвели до масових зіткнень з осетинами.
20 вересня 1990 року була проголошена Південно-осетинська Радянська Демократична Республіка у складі СРСР, тоді ж була прийнята декларація про національний суверенітет.
31 березня в Грузії пройшов референдум про незалежність (98,9% «за»), а 9 квітня прийнятий акт про незалежність. Осетія І Абхазія приєднуватися до Грузії відмовилися, 20 вересня Осетія прийняла рішення про приєднання до Росії. У січні 1992 року пройшов референдум про незалежність і приєднання до Росії (98% «за» з обох питань), 29 травня був прийнятий акт про незалежність.
Осетинам вдалося переконати російське керівництво виступити в якості миротворців. 24 липня 1992 року були підписані сочинські Угоди про принципи мирного врегулювання, а в липні на лінії зіткнення були розгорнуті Російський, Грузинський і осетинський миротворчі батальйони.
Саакашвілі і наростання напруженості
Після прийняття угод Осетія залишалася де-факто незалежною державою. Осетини масово приймали російське громадянство (на підставі наявності паспорта СРСР — громадянами Грузії вони так і не стали).
Ситуація змінилася після приходу до влади Михайла Саакашвілі. Влітку 2004 року дійшло до бойових дій — грузинські війська намагалися захопити панівні висоти близько Цхінвалі, але успіху не досягли.
Чергове загострення почалося в 2006 році-грузинське керівництво спробувало видалити Російський миротворчий контингент, вказуючи на те, що миротворці незаконно перебувають на території Грузії, оскільки не отримують візи і не проходять прикордонний контроль (вони нічого цього, природно, не отримували, оскільки на контрольовану Грузією територію і не заходили).
У 2007 році з території Грузії були остаточно виведені знаходилися там раніше російські війська. Залишилися тільки миротворці в Осетії і Абхазії.
Тим часом за підтримки США проводилася перепідготовка і переозброєння грузинської армії. У Грузії постійно перебувало близько 100 американських військових радників. 80 грузинських спецназівців були підготовлені американськими інструкторами за програмою, яка в 1995 році була випробувана в Хорватії у рамках операції «Буря» (захоплення хорватськими військами Сербської Країни і проведення етнічної чистки).
Особливе напруження почалося в 2008 році. Грузинська сторона посилила розвідку території Осетії за допомогою безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Кілька апаратів було збито. До кордонів Осетії підтягувалися грузинські війська, з іншого боку почала посилювати свій миротворчий контингент (не переходячи, правда, за межі обмежень) Росія. Проводилися навчання: грузинсько — американські — «негайна відповідь» і російські — «Кавказ-2008».
Війна 08.08.08
У ніч на 8 серпня грузинські війська завдали удару «Градами» і почали атаку на Цхінвал силами піхоти за підтримки танків. Командувач грузинськими миротворцями Мамука Курашвілі заявив, що почалася «операція з наведення в Цхінвальському районі конституційного порядку». При цьому атакам піддалися також пости російських миротворців.
Абсолютно несподівано Росія негайно включилася в конфлікт в якості сили, що примушує до миру. Вже о 1:40 (обстріл Цхінвалі почався о 0: 15) перша батальйонна тактична група 58 армії (її частини були розгорнуті на території Північної Осетії після недавніх навчань) пройшла Рокський тунель. Вранці російська авіація почала удари по грузинським військам і цілям на території Грузії, що вторглися на територію Осетії.
9 серпня грузинам вдалося відтіснити російські війська, але в міру перекидання військ з території Росії було створено наступальне угруповання, яке 11 серпня очистило від грузинських військ територію Осетії. Грузинська армія в паніці відступила, залишивши місто горі. 10 серпня сталося зіткнення кораблів Чорноморського флоту з грузинськими ВМС, в результаті чого малий ракетний корабель «Міраж» потопив два грузинських катери.
12 серпня, вичерпавши можливості військового опору, Саакашвілі провів у Тбілісі масовий мітинг проти "російської агресії", в якому взяли участь президенти Польщі — Лех Качинський, України — Віктор Ющенко, Естонії — Тоомас Хендрік Ільвес, Литви — Валдас Адамкус і глава уряду Латвії Івар Годманіс.
Росія здобула в цьому конфлікті політичну і дипломатичну перемогу.