Як Перша світова війна зруйнувала царську Росію

Перші дні серпня 1914 року стали для історії Росії доленосними. Саме в цей час розгорнулися події, які послужили спусковим гачком для всіх подальших великих державних змін. 2 серпня 1914 року імператор Микола II оприлюднив маніфест про початок війни з Німеччиною. Для Російської імперії важко було собі уявити більш невдалого часу для вступу в повномасштабний військовий конфлікт. Позаду була перша російська революція і принизливий договір за підсумками війни з японцями. Кривава неділя, страйки робітників у Москві, бунт на броненосці «Потьомкін», теракти проти чиновників.

Причина початку Першої світової війни

Головною причиною початку Першої світової війни було загострення протиріч і прагнення до переділу світу між двома військово-політичними блоками: Троїстим союзом (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) і Антантою (Англія, Франція, Росія).
Приводом до початку війни послужило Сараєвське вбивство. 28 червня 1914 в Сараєво був убитий спадкоємець австро-угорського престолу ерцгерцог Франц Фердинанд. Сербський студент-терорист, націоналіст, член організації «Чорна рука» руху «Молода Боснія» Гаврило Принцип застрелив ерцгерцога і його дружину. У відповідь на це вбивство Австро-Угорщина 23 липня пред'явила Сербії ультиматум, який містив ряд свідомо неприйнятних вимог і зводився до майже повного знищення її політичної та національної незалежності. 29 липня 1914 Белград піддався першому бомбардуванню.
Німеччина, що грала безсумнівно підбурювальну роль в агресивній поведінці Австрії, розраховувала спочатку на локалізацію конфлікту. Розгром Сербії повинен був зміцнити міжнародний престиж німецької коаліції і продемонструвати її військову міць. Але Микола II у ніч на 18 липня оголосив часткову мобілізацію, що створило безпосередню загрозу війни з Росією. Німеччина негайно зажадала скасувати цей захід протягом 12 годин. Обмін телеграмами між монархами не привів до угоди. Так, 1 серпня Німеччина оголосила війну Росії. 

Маніфест про початок війни з Німеччиною

Маніфест Миколи II від 2 серпня 1914 року оголошував підданим Російської імперії про вступ у війну з Німеччиною. У Санкт-Петербурзі в цей день величезний натовп народу, зібравшись на площі перед Зимовим палацом, вітала Миколу II. На Двірцевій площі зібралися представники всіх верств суспільства. Народні почуття придбали явну антігерманскую спрямованість. Навіть до імператриці і її сестри, колишнім німецьким принцесам, ставилися вороже.
Далі події нагадували сніжний ком. 3 серпня Німеччина оголосила війну Франції, а 4 серпня в Берліні отримали ноту про оголошення війни з Великою Британією. 6 серпня Австро-Угорщина оголосила війну Росії. Так протягом одного тижня в конфлікт виявилися втягнуті всі найсильніші європейські країни.  Головними союзниками Росії виявилися Англія і Франція, противниками – Німеччина і Австро-Угорщина. Так почалася Перша світова війна, в якій взяли участь 38 держав світу з населенням близько мільярда чоловік.

Від війни до революції

Кровопролитний конфлікт, що тривав чотири роки, виснажив і фактично знекровив не тільки Росію, але і більшу частину Європи. Найболючіше війна, як і завжди, вдарила по робочому люду. Тяготи, голод, позбавлення, безсилля царя, а головне, успіх багатіїв, які зуміли нажитися на нещастях інших людей, – все це розпалило народний гнів. 
Перша світова війна була каталізатором тих протиріч в Росії, які призвели до революції 1917 року.  Про те, до чого це призвело, всім добре відомо: в 1917 році монархічний лад упав, в країні встановилася радянська влада, і розбиратися з тривалою війною довелося вже більшовикам. 

Цікавий факт про вручення послом Німеччини Ноти про оголошення війни Росії:

Опівночі на 1 серпня 1914 німецький посол в Санкт-Петербурзі Ф.Пурталес передав російському міністру закордонних справ С.Д. Сазонову ультиматум, а ввечері того ж дня послідувало оголошення Німеччиною війни Росії. В архівах царського Міністерства закордонних справ збереглася примітна запис про те, як відбувалося вручення Ноти про оголошення війни.  Після вручення ноти німецький посол відійшов до вікна і, взявшись за голову, заплакав. Впоравшись абияк з собою, Ф.Пурталес обійняв С.Д. Сазонова і покинув Міністерство.