Розкол Православної церкви в Україні

Віруючі відзначають день Хрещення Русі 28 липня – ця значуща подія стала новою віхою в історії. У православному календарі ця дата вважається днем пам'яті рівноапостольного князя Володимира Красне Сонечко. Однак, на Україні віруючі так і не можуть знайти рівноваги. Православну Церкву України роздирають протиріччя

Історія розколу

Три десятиліття тому Українська Православна Церква, зберігши єдність з Московським Патріархатом, отримала безпрецедентну автономію. На жаль, значною частиною місцевого духовенства це самоврядування було використано аж ніяк не на благо. По суті, для багатьох це стало свого роду "легальним розколом", правом на русофобську націоналістичну пропаганду при формальному збереженні церковної єдності.

У минулі десятиліття на все це в Московському Патріархаті закривалися очі. Виключно через те, що було "більше з зол" (зосереджене в псевдоправославних сектах та уніатській Українській греко-Католицькій Церкві). Але в підсумку це закінчилося "соборними" постановами від 27 травня 2022-го, що поставили Українську Православну Церкву на межу розколу.

Тим не менш, називати Українську Православну Церкву "розкольницькою" поки ще рано. Остаточне рішення про канонічний статус Української Церкви залишається за священноначалієм Матері-Церкви, якою для православної України є Московський Патріархат. Але вже очевидно: до останнього зберігала канонічний статус, своїм сьогоднішнім рішенням УПЦ поставила себе на один рівень з псевдоправославною націоналістичною сектою пцу. Що підтверджують ряд інших постанов сьогоднішнього "собору", спрямованих задля "відновлення діалогу" з ПЦУ.

Поплічники націоналізму

З початком спецоперації з демілітаризації та денацифікації України суттєва частина православного духовенства цієї країни на чолі з митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм підтримала українську націоналістичну владу і війська. І їх складно за це засудити: під час російсько-японської війни початку XX століття сам Святитель Миколай Японський особисто благословляв місцеве православне духовенство підносити молитви за наших супротивників.

Однак наступні дії низки архієреїв Української Церкви вже вступили в протиріччя з церковними канонами. Так, у ряді українських єпархій відмовилися від богослужбового поминання Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила, що стало прямим прологом до розколу.