Крим у живописі Сергія Виноградова

Якщо перераховувати всі заслуги Сергія Арсенійовича Виноградова, то вийде значний список-живописець, графік, викладач, учасник творчих об'єднань. Він допомагав у збиранні вітчизняного та західного живопису Михайлу та Івану Морозовим, чиї знамениті колекції прикрашають сьогодні зали головних музеїв нашої країни.  У своїх роботах він відобразив весь спектр пейзажів від міських вулиць Європи до узбережжя Криму і далеких сіл Росії.  Сьогодні виповнилося 153 роки з дня народження Сергія Виноградова. 

 
Успішний художник і мистецтвознавець 

Виноградов почав малювати ще в ранньому дитинстві, і, незважаючи на труднощі з грошима, батьки відправили його в Московське училище живопису, скульптури та архітектури, коли йому виповнилося 11 років. Одним з його наставників став художник Василь Полєнов, завдяки якому Виноградов почав формувати свій художній стиль і зустрів майбутніх друзів - художників Костянтина Коровіна, Валентина Сєрова.
Сергій Виноградов умів бачити і цінувати красу і в людях, і в природі, і в побуті - цю красу і радість від неї він переносив на свої полотна. Успішний майстер, чиї картини добре продавалися і приносили кошти, Виноградов протягом усього життя багато подорожував, часто приїжджав до Парижа, уважно вивчав художні виставки.
 

Кримський період

Літні місяці 1915-17 років Сергій Арсенійович Виноградов проводить в Криму, часто живе і працює в Алупці, пише морські і гірські пейзажі, передаючи в яскравій гамі і вільній емоційній манері враження від південної природи. Мажорні за настроєм кримські етюди і полотна Виноградова багато в чому перегукуються з роботами Костянтина Коровіна, який в цей час живе в Гурзуфі на власній віллі «Саламбо». Сергій Арсенійович часто відвідує свого старовинного друга і довго гостює у нього.
У 1915 році Виноградов запрошує до Криму свою колишню ученицю в Строганівському училищі Ірину Войцехівську, яка стане моделлю для багатьох кримських робіт художника. Його кримські картини наповнені ефектними переливами сонячного освітлення, нагадуючи, зокрема, живопис Куїнджі.

У грудні 1915 року письменник Володимир Гіляровський напише про одну з кримських картин Виноградова такі рядки:

«Стена холодная Кремля,

Покрытая пушистым снегом…

А здесь – оттаяла земля,

Здесь гребни волн могучим бегом

Зовут в пленительную даль,

Где море, розы и миндаль!»

Три роки художник регулярно відвідував ці мальовничі місця, відточуючи майстерність у зображенні ефектів сонячного світла і наповнюючи полотна яскравими фарбами Криму. 

Після Революції

У 1923 році Виноградов разом з колекціонером Іваном Трояновським вирішили організувати виставку робіт російських художників в США. У Радянську Росію Виноградов не повернувся. Після виставки в США він дійсно приїхав до Риги, де його взяв під своє крило художник Микола Богданов-Бєльський. Вони разом працювали над міськими пейзажами, виїжджали на пленери в Східну область країни — Латгалію.
Сергій Виноградов знайшов свою "тиху гавань" в житті і творчості. Його картини купували музеї і царствені особи, критики завжди були прихильні, учні — старанні. Це було чудове життя. Небагатьом це вдавалося в ту епоху. Розплатою за знайдене благополуччя стало забуття на довгі роки. 
Художника не стало 5 лютого 1938 року. Його поховали в Ризі, на православному Покровському кладовищі.