Сьогодні було літо...: як пройшов останній мирний день 1941 року

21 червня 1941 року, субота після трудового тижня. До початку війни залишилося менше доби, але, звичайно, більшість людей про це не знає. Десятикласники відзначають випускні вечори, інші школярі радіють канікулам, люди похилого віку сидять на лавочках в скверах і бульварах. «Всі ще живі», як співав у своїй пісні Кобзон... Ми завжди згадуємо, яким був перший день війни. Але не менш важливо згадувати, яким був останній день миру.

Спортивне свято в Києві…

Погода в цей день була прохолодною. Всього двадцять градусів тепла. Столиця України готувалася до великого недільного свята. Відкриття «Червоного стадіону». 21 червня вийшов останній мирний номер київської газети «Пролетарська правда»  з такими новинами:
«Завтра в Києві відкривається найбільша в Україні Фізкультурна споруда – Республіканський стадіон ім. Н. С. Хрущова...»
Свято відкриття за участю кращих гімнастів і атлетів України мало завершити поєдинок футбольних команд всесоюзного чемпіонату: «Динамо» (Київ) і ЦДКА (Москва), а коментувати його приїхав легендарний спортивний журналіст Вадим Синявський. Замість матчу йому довелося описувати повітряний бій, який він спостерігав з вікна свого готелю…
Увечері в кінотеатрі «Буревісник» і кінотеатрі імені Чапаєва на Львівській площі, крутили художній фільм «Фронтові подруги» про фінську війну. Інший музичний фільм називався «Пісня про кохання». У кінотеатрі імені Шевченка показували «Музичну історію», а в «Комунарі» — «П'ятий океан». Ці ж фільми йшли в кінотеатрах по всій країні.

У східних областях УРСР…

У Сталіно, нинішньому Донецьку, 21 червня в залі засідань міської ради відкрилася друга обласна конференція архітекторів. На неї з'їхалися сто архітекторів з усієї Сталінської області, працівники проектних контор і організацій. Тут обговорювали питання планування і забудови міста Сталіно і збиралися вибрати делегатів на другий Всеукраїнський з'їзд радянських архітекторів.
Літній театральний сезон 1941 року в Сталіно обіцяв бути таким же цікавим, як і в попередні роки. 5 червня тут почалися гастролі Державного Академічного Малого театру. 21 червня ввечері та 22-го вдень давали виставу «На жвавому місці».
У Харкові готувалися до проведення 22 червня республіканських велосипедних перегонів. У Дніпропетровську працював на гастролях Московський Малий театр, а велике промислове місто пульсувало у своєму ритмі.

21 червня 1941 року в Москві… 

Було жарко... Ні, в суботньому повітрі зовсім не було розлито передчуття біди, як говорили потім. Навпаки, було літо. Працювали заводи і підприємства, а ввечері, після роботи, мужики збиралися підняти по кухлику холодного пива.
З тарілок репродукторів неспішно текли звуки вальсу. На набережних і в парку Горького весело гомоніли вчорашні школярі — була пора випускних. Молоді хлопці – вчорашні учні, завтрашні герої. Хтось із них, взявши в руки кулемет, буде до останнього патрона прикривати відступаючі залишки свого взводу. А хтось з останньою гранатою в руках кинеться на противника. 
Усміхнені юні дівчата, які сьогодні кружляють у вальсі з однокласниками, вже завтра пройдуть курси санітарок і також відправляться на передову, і до кінця війни будуть бачити тільки кров, страх і смерть. Можливо, їм вдасться повернутися додому живими, якщо їх долю абсолютно не скалічить німецький полон. Вони більше ніколи не будуть такими безтурботними і усміхненими, такими як сьогодні, 21 червня 1941 року…