Za Победу

Станція «Сюрень»: шлях від депортації до відродження

18 травня 2022
Станція «Сюрень»: шлях від депортації до відродження

Фото: ІА "Крим Сьогодні"

Проїжджаючи селище «Сірєнь» Бахчисарайського району, гості та жителі Криму сьогодні бачать Меморіальний комплекс «Шлях відродження народів Криму». Ще кілька років тому тут був пустир, де нічого не нагадувало про трагедію, що розгорнулася на цьому місці, яка сталася у 1944 році.  Сьогодні, 18 травня, в День пам'яті жертв депортації, наша редакція нагадає історію станції «Сюрень».

Історія залізничної станції «Сюрень»

Залізнична станція «Сюрень» була відкрита під Бахчисараєм в 1895 році. На одну хвилину тут зупинявся поштовий і пасажирський поїзд з Севастополя з кількома вагонами різного класу. Але станція відома далеко за межами півострова трагічними подіями 1944 року. Після звільнення Криму від фашистів саме звідси почалася депортація народів Криму в Середню Азію. Тільки з 18 до 20 травня 1944 року зі станції «Сюрень» (нині – «Сірєнь») були вивезені на материкову частину Радянського Союзу понад 75 тисяч кримських татар. Слідом за ними свої будинки довелося покинути грекам, болгарам, італійцям, вірменам та іншим народам — всього переселили понад 250 тисяч осіб. 
У першому ешелоні були жителі Бахчисарайського району, Ялти та її околиць, селищ і сіл південно-західної частини Криму. Людей на станцію доставили в критих вантажівках. Відправляли їх в товарних вагонах, в яких були влаштовані тільки дерев'яні полиці. В дорозі всі ділилися між собою припасами, які встигли захопити з дому, допомагали породіллям.


Таким чином депортація народів Криму 1944 року поряд із виселенням кримських німців в 1941, італійців в 1942 і втратами населення в ході ВВВ (Бойові і санітарні втрати, біженці, винищення євреїв і циган Криму фашистами, мобілізація до лав Червоної Армії 1941 і 1944 років) стала причиною скорочення загального населення півострова в три рази. Так, станом на 1939 рік у Криму проживало понад 1 126 000 осіб, а в жовтні 1944 – менше 390 000.
Станцію після цього стали називати на сучасний манер – «Сірєнь». І довгі роки про це місце майже не згадували. Невелика пам'ятна табличка - це все, що до останнього часу на станції  нагадувало про початок депортації народів Криму. Лише в травні 2015-го тут була закладена капсула в основу великого меморіального комплексу в пам'ять про депортованих народів Криму. 

Шлях від депортації до відродження

Будівництво розпочали у 2016 році. Меморіальний комплекс «Сюрень» присвячений трьом етапам становлення народів Криму: депортації, поверненню та відродженню. У розробці проекту брало участь понад 30 осіб, з них 5 осіб є членами авторського колективу. Площа меморіалу становить 1,8 гектара.
Одним з центральних фрагментів комплексу «Сюрень» є копія вагона-теплушки, в якому в 1944 році з Криму депортували татар. Поруч великі літери «Сюрень», щоб не забувалося первісна назва тієї самої залізничної станції, на якій відбувалися ці події. 
Будівля музею своїми обрисами нагадує розлом, який символізує життя «до» і «після». У приміщенні приглушене освітлення, щоб максимально передати обстановку, яка була у вагонах. Експозиція всередині будівлі виконана у вигляді того самого залізничного вагона.


Вихід з музею направляє відвідувачів на алею «тернистий шлях», що символізує тяготи, які довелося подолати кримським татарам при депортації з Криму. На початку алеї розміщена меморіальна композиція «Стовпи народів Криму»  з інформацією про час депортації. Далі мечеть і каплиця, які виконані як традиційні культові споруди, без надмірностей в обробці фасадів. Висота будівель однакова, що підкреслює рівність релігій. Поруч фонтан для обмивання, а між каплицею і мечеттю зведена стела з білого граніту.

Історія в скульптурі

Алея «Тернистий шлях» завершується скульптурною композицією «Відродження народів Криму», яка включає в себе білі стовпи, що символізують реабілітовані народи Криму.
На експозиційній площі розташовується скульптурна композиція жертвам депортації «Остання сім'я», що відобразила кримських татар на станції в мить депортації. Ескіз розробив скульптор Салават Щербаков, автор пам'ятника «Вічливим людям» в Сімферополі. Композиція складається з декількох елементів. Вся скульптурна група розташована по горизонталі, основна її думка-скорботний шлях народу. З хвіртки виходить мати, вона веде за руку дочку і сина. Хвіртка повита виноградом. За нею-кинуті речі, іграшки. Вони, можливо, назавжди залишають свій будинок. Вони йдуть у невідомість. Це перша група. Після цього люди перетворюються на натовп, їх женуть до вагонів, в перспективі навантаження у вагони, а в середині цієї групи різні персонажі цих подій: це і люди похилого віку, жінки, діти, діти подають руку людям похилого віку, десь навпаки. Всі скульптури зроблені в людський зріст.
Сьогодні сюди приходять, щоб вшанувати пам'ять всіх, хто постраждав в ході депортації. Залишилося мало очевидців тих подій, але пам'ять народу жива. Щорічно в річницю депортації в Сімферополі та інших містах Республіки проводяться жалобні мітинги. У цей день тисячі кримчан запалюють свічки скорботи і покладають квіти біля пам'ятників і пам'ятних місць жертвам депортації.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
709 Переглядів
2 Коментаря
Коментарі (2)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Василий
18.05.2022

Эта история не из приятных, темное пятно, но закрывать на это газа нельзя. Спасибо, что рассказали эту историю читателям!

Dima
18.05.2022

Скульптуры невероятные! заглядываешь в лица этих людей и видишь их горе....