ua
ua ru
«Слово про героїв»: маршал артилерії Микола Воронов
Наша спільна Перемога
5 травня 2022
2 Коментаря

Фото з вільних джерел

Микола ВороновГерой Радянського Союзу, нагороджений багатьма орденами і медалями, Почесною зброєю. Народився він 5 травня 1899 року в Петербурзі у родині конторського службовця. Закінчивши 4 класи реального училища та екстерном гімназію, він швидко знайшов своє покликання, ставши майстром артилерійської справи. Сьогодні ми знаємо його як маршала артилерії СРСР.

Роки становлення

У 1918 році закінчив петроградські командні артилерійські курси, в 1924 році — артилерійські курси удосконалення комскладу і в 1930 році— військову академію ім. М. В. Фрунзе. Вже тоді він заробив авторитет серед товаришів за службою.

«Авторитет його в наших очах ріс в ці дні майже по годинах, — згадував учасник одного з передвоєнних зборів, згодом генерал-полковник артилерії Ф.А. Самсонов. — Приємно було усвідомлювати, що біля керма стоїть не тільки знаючий і досвідчений артилерист, але вельми розумна людина, яка вміє вислухати, дати розумне роз'яснення, незаносливий, з ним можна було вести бесіду».

У серпні 1920 року батарея під командуванням Воронова прикривала відхід червоних частин від Варшави. Вже через рік Воронов повернувся на Батьківщину, але контузія і хвороби в подальшому не раз позначалися на його самопочутті. Він продовжує службову кар'єру. За спогадами учасників бойових дій в Іспанії, де Воронов прийняв участь, він відрізнявся дивовижним тактом у зверненні до своїх підлеглих. 
З 21 червня 1937 року начальником артилерії РСЧА. У 1939 році Воронов взяв участь у бойових діях на річці Халхін-Гол. 31 серпня того ж року його нагородили орденом Червоного Прапора «за особливо видатну бойову роботу і заслуги у справі розгрому японців в районі річки Халхін-Гол». У поданні, підписаному Штерном і Жуковим, зазначалося: «Тов. Воронов невідлучно перебував на фронті, на командному пункті й своєю допомогою і керівництвом вельми значно сприяв хорошій роботі артилерії та армійської групи». 
Микола Воронов, вступивши на посаду начальника артилерії РСЧА, був змушений вирішувати широке коло питань щодо підвищення її боєздатності та боєготовності. Багато недоліків було і в організаційній структурі артилерії, її технічному оснащенні та постачанні. Микола Миколайович розумів, що потрібні негайні заходи з ліквідації виявлених недоліків й наполегливо займався вдосконаленням артилерії.

Початок ВВВ

Найбільш повно талант Воронова, як артилерійського воєначальника, проявився у Великій Вітчизняній війні. 19 червня 1941 року його призначили начальником Головного управління ППО, а 19 липня — знову начальником артилерії Червоної Армії. Він не раз перебував на найвідповідальніших ділянках радянсько-німецького фронту в якості представника Ставки.
Наприклад, 20 липня 1941 року Воронов за наказом Станіна виїхав у район Єльні, де йшли важкі бої. Микола Миколайович працював у цьому районі півмісяця, представивши після повернення в Ставку ґрунтовну доповідь про основні недоліки в підготовці радянських військ до бойових дій і заходи щодо їх усунення. Разом з начальником артилерії Резервного фронту Говоровим майбутнім Маршалом Радянського Союзу розробив детальну інструкцію боротьби артилерії з танками вермахту, яка потім у вигляді директиви Ставки була направлена у війська. У подальшому він в якості представника Ставки брав активну участь у підготовці та проведенні контрнаступу під Сталінградом, Курської битви і низки інших наступальних операцій. Він завжди успішно справлявся з поставленими завданнями. Про це свідчать нові військові звання та нагороди. 

У званні маршала

18 січня 1943 року Миколі Миколайовичу присвоїли звання маршала артилерії, а вже 21 лютого наступного року головного маршала артилерії. Він був нагороджений шістьма орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, трьома орденами Суворова 1-го ступеня і рядом інших орденів. У 1965 році Воронову присвоїли звання Героя Радянського Союзу.

Часті поїздки на фронт не заважали начальнику артилерії Червоної Армії (з березня 1943 року — командувач артилерією Радянської Армії і командувач ППО країни) успішно вирішувати найскладніші проблеми, пов'язані з удосконаленням організаційної структури і бойового застосування артилерії. Один тільки їх перелік зайняв би не одну сторінку тексту.
Особливо турбувала Воронова відсутність спеціальних артилерійських резервів. У перші місяці війни увага приділялася формуванню тільки стрілецьких і танкових частин і з'єднань, що мали в своєму складі покладену по штату артилерію.

«Для наступальних дій ця артилерія буде слабка і вкрай недостатня, писав у зв'язку з цим Воронов в Ставку. Верховному командуванню Червоної армії необхідно мати свій потужний резерв».

Ця ідея була реалізована восени 1942 року (коли були сформовані перші 11 артилерійських дивізій), а навесні наступного року вже створюються артилерійські дивізії і корпуси прориву, що привело нашу армію до Перемоги. 

Після закінчення війни Микола Миколайович до 1950 року був командувачем артилерією Збройних Сил СРСР. У 1950 році Воронова звільнили від займаної посади. З жовтня 1958 року він перебував у групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. Помер Миколай Воронов 28 лютого 1968 року.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
2 Коментаря
Коментарі (2)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
тарас
05.05.2022

дуже цікава стаття!

Nikolay
05.05.2022

Такими героями впору гордиться!

Зворотний зв'язок
Информационное агентство "Крым сегодня", регистрация Роскомнадзора - ИА №ФС 77-78535 от 29 июня 2020 года
Главный редактор - Анастасия Сергеевна Гридчина
г. Симферополь, ул. Самокиша, 30
+7 (978) 924-77-17
16+