Інформаційна війна, яка активно ведеться навколо спецоперації Росії з демілітаризації і денацифікації України у самому розпалі, плавно переміщується у релігійну площину.

«Вісім років в Донбасі йде придушення, винищення людей. Вісім років страждань, і увесь світ мовчить. Що це означає? Але ми-то знаємо, що наші брати і сестри реально страждають, більше того, за свою вірність Церкві можуть постраждати», — зазначив Патріарх Кирило у проповіді в Прощену неділю.

При цьому, глава РПЦ зауважив, що церква нікого не засуджує, не запрошує «зійти на хрест», а лише закликає до єднання всіх православних, які повинні залишатися вірні слову Божому.

На це, позбавлений сану єпархіальним церковним судом, протодиякон Андрій Кураєв каже наступне: «З вуст Патріарха, мабуть, ще ніколи і ніде не звучало виправдання превентивної агресії. Так що тепер вже точно Кирило увійде в історію». І з кожним днем у своїй критиці спецоперації, не бачачи поруч сильних конкурентів, він розохочується все більше.

В ім'я своїх переконань «богослов» і колишній професор Московської духовної семінарії навіть готовий скотиться до рівня незрілого підлітка, одурманеного ліберальними ідеями. «Вважаю, що з нинішньої війни рано чи пізно Україна вийде більш-менш переможцем...», – зауважує священик-богослов у себе на сторінці у відключеній у всій Росії американської соціальної мережі «Фейсбук». Тієї самої, де офіційно дозволені заклики до вбивства росіян.

Одурманений пропагандою, або перебуває в інформаційному вакуумі предстоятель УПЦ МП митрополит Онуфрій порівнює спецоперацію Росії по боротьбі з неонацистами з біблійною історією про Каїна і Авеля.

«Війна між народами – це повторення гріха Каїна, який із заздрості вбив свого рідного брата», - сказав він. Тобто, Росія, на думку Онуфрія-це Каїн, який вбив брата Авеля (Україну). Тут куди доречнішою була б інша алегорія: Україна, заради задоволення власної гордині, немов Князь Святополк готова винищити двох рідних братів, і заручившись підтримкою західних партнерів (у випадку зі Святополком це був польський князь Болеслав) піти проти третього брата — захисника Православної Русі Ярослава. Але як відомо, Святополк, який отримав в народі прізвисько «Окаянний» зазнав у цій сутичці поразки.

За час проведення спецоперації неонацисти та їхні подільники захопили близько 27 храмів Української Православної Церкви Московського Патріархату. Вони не тільки захоплюють і грабують церкви, а й насильно, фактично під дулом зброї схиляють парафіян перейти в розкольницьку Українську Православну Церкву. У чомусь дії нацбатів схожі на дії більшовиків у 1922-му році під час хвилі християнських гонінь. Але цілі трохи відрізняються: одні хотіли повністю викорінити релігію, замінивши її комуністичними ідеями, інші – замінити одну віру на іншу, штучно створену для руйнування всього російського.

Активно для внесення смути в уми прихожан канонічної Православної церкви використовуються і представниками інших конфесій. Найбільш яскравий приклад-Українська греко-Католицька Церква. Колись вона була створена щоб об'єднати християн-католиків і православних, що живуть на одній території. Тепер навпаки, це один з інструментів поділу віруючих, які живуть на території пострадянської України. За минулі 30 років, щедро спонсоровані Заходом священики УКГЦ перетворилися на пропагандистів, які вміло маніпулюють умами парафіян. Саме вони, поряд з неонацистськими блогерами та ЗМІ несуть персональну відповідальність за тисячі перерваних життів.

Схоже, що в умовах явного програшу заходу на українському політичному фронті, в роботу запущена масштабна (і добре оплачувана) Церковна спецоперація, початкова мета якої-Підігрів антиросійських настроїв серед священопочатку і особливо серед кліриків Української Православної церкви Московського Патріархату. Для тих, хто в цьому бере участь, історія може закінчиться не церковним, а цілком собі справжнім, кримінальним судом.