«Леді Смерть»: 103 роки із дня народження Людмили Павліченко

12 липня 1916 року народилася дівчинка, якій через два з половиною десятка років судилося стати однією з найбільших героїнь найжорстокішої та кровопролитної війни в історії людства. На рахунку Героя Радянського Союзу, найуспішнішою жінки-снайпера в світовій історії Людмили Павліченко - 309 вбитих фашистів. У мирному житті Людмила була люблячою мамою і бабусею.

У молодіжному середовищі в передвоєнні роки було модно здобувати військові спеціальності. Особливою популярністю користувався авіаційний спорт. Павліченко з ранніх років боялася висоти, а тому вирішила спробувати себе в стрільбі. На першому ж уроці дівчина попала в мішень. Інструктор тиру написав доповідну ректору, і через декілька днів її відправили на курси снайперів.

Війна застала Людмилу в Одесі, де вона проходила практику. Почувши по радіо оголошення про початок війни, студентка Київського університету вирушила до військкомату, але там було не до неї. А через п'ять днів вийшов наказ про призов випускників снайперських гуртків.

На початку серпня німецько-румунські війська вже наближалися до Одеси. У перші дні оборони міста Павличенко зробила подвиг: на завданні вона за 15 хвилин знищила 16 фашистів. Людмила брала участь в боях за Севастополь і знищила стільки ворогів, скільки не вдалося жодному снайперу під час обороні цього міста.

Як молодій жінці вдалося зробити стільки холоднокровних пострілів? Це найчастіше питання, яке задавали іноземні журналісти Павличенко.

 «Під час бою мені вдалося зайняти хорошу позицію, звідки противникам мене не було видно. Але я ніяк не могла змусити себе вистрілити. До війни мені доводилося стріляти по горобцях, тому я вважала себе дуже міткою. Але вистрілити в людину - це ж зовсім інша справа! І поки я коливалася, німці розстріляли російського солдата поруч зі мною. Він був такий молодий і хороший! Мене охопила лють і після цього я вже не мала жодних сумнівів», - розповідала Людмила Михайлівна.

Подвиги дівчини були настільки великі, що в 1942 році її включили до складу делегації для поїздки в США на переговори про другий фронт. Тут вона познайомилася і навіть потоваришувала з Елеонорою Рузвельт, дружиною президента США.

Цікаво те, що саме вона виголосила звернення до американців, які «занадто довго ховалися за її спиною». Людмилі гаряче аплодували. В Америці їй подарували кольт, а в Канаді - вінчестер (останній виставлений в Центральноммузее Збройних Сил). Американський співак в стилі кантрі Вуді Гатрі написав про неї пісню «MissPavlichenko». У Канаді делегації радянських військових вітали кілька тисяч канадців, які зібралися на Об'єднаному вокзалі Торонто. В Америці їй навіть дали псевдонім - Lady Death (Леді Смерть, ред).

Після повернення майор Павліченко служила інструктором в снайперської школі «Постріл». 25 жовтня 1943 року Людмилі Павліченко було присвоєне звання Героя Радянського Союзу. В СРСР на честь цієї події вийшла поштова марка з її зображенням. 

Після війни Павліченко завершила навчання, стала істориком. Однак працювати в школу не пішла. Вісім років провела в статусі наукового співробітника військового штабу. Займалася громадською діяльністю.

Померла в 1974 році. Похована на Новодівичому кладовищі. До сих пір вдячний Севастополь пам'ятає свою захисницю. Тут ім'ям Павліченко названа вулиця. Про найвлучнішу жінку епохи навіть зняли фільми. У тому числі: «Битва за Севастополь» і «Незламна».