«Таємниця спаленого рукопису»: Микола Гоголь кидає у вогонь рукопис другого тому Мертвих душ

Зображення з вільних джерел Мережі «Інтернет»

Микола Гоголь уже понад півтора століття залишається одним із найзагадковіших письменників. Часом світлий і іронічний, частіше — похмурий, напівбожевільний, і завжди – невловний і магічний. Загадка знищення письменником другої частини великого твору досі хвилює літературознавців і звичайних читачів. Навіщо Гоголь спалив рукопис? І як пов’язана ця трагічна для літератури подія з його смертю, яку лікарі зафіксують 10 днів потому там же, поруч із каміном, полум’я якого поглинуло другий том поеми «Мертві душі»?

Залишалося відредагувати останні глави

Чотири останніх роки свого життя український письменник прожив у Москві, у будинку на Нікітському бульварі. Саме там, за переказами, він спалив другий том «Мертвих душ». Микола Васильович Гоголь опинився тут 1847 року, коли приїхав у Росію після далеких багаторічних мандрів. Пожити в Москві його запросив граф Олександр Толстой, з яким він листувався.

Гоголем опікувалися, як малим дитям: обіди, сніданки та вечері подавали тоді, коли він бажав, прали одяг і навіть розкладали випрані речі в комоді. Крім того, при ньому завжди був молодий українець Семен, кмітливий і відданий.

У флігелі, де мешкав письменник, завжди стояла незвичайна тиша. Він ходив із кутка в куток, сидів, писав або ліпив хлібні кульки, які, як, він казав, допомагали йому зосередитися. Але, незважаючи на сприятливі умови для життя й творчості, у будинку на Нікітському бульварі вибухнула остання, дивна драма в житті Гоголя.

Другий том «Мертвих душ» до того моменту, можливо, був уже майже завершений, залишилося лише відредагувати кілька останніх глав. Гоголь завжди писав стоячи, над кожною фразою працював ретельно і часом болісно довго.

Розчарований перфекціоніст…

Критиком Гоголь був нещадним, причому найвищі, безкомпромісні вимоги, він висував передусім до себе самого. Казав: «Справа моя — це не література, справа моя — душа». До семи разів він переписував кожну главу, філігранно вичищав текст, аби добре лягав на слух і щоб при цьому був цікавий читачеві.

У ніч з 11 на 12 лютого 1852 Гоголь покликав до себе Семена й наказав принести портфель, де зберігалися зошити з продовженням «Мертвих душ». Потім поклав зошити в камін і підпалив їх свічкою, а на благання слуги не нищити рукопису відказав: «Не твоя справа! Молися!» Вранці Гоголь, мабуть, сам вражений своїм поривом, сказав графу Толстому: «Ось, що я зробив! Хотів було спалити деякі речі, давно на те приготовані, а спалив усе. Який лукавий сильний – от він до чого мене штовхнув! А я було там багато вартісного усвідомив і виклав… Думав розіслати друзям на пам’ять по зошиту: хай би робили, що хотіли. Тепер усе пропало».

Остаточна редакція другого тому «Мертвих душ» — аж ніяк не перший твір Гоголя, загиблий у вогні. Перший він спалив іще в гімназії. Через критику на адресу поеми «Ґанц Кюхельгартен» він скупив і спалив усі примірники.

…чи великий містифікатор?

Наблизитися до розгадки таємниці каміна в особняку на Нікітському бульварі можна, лише досконало вивчивши особливості характеру письменника. Одна з найбільш його незрозумілих звичок — схильність до містифікацій. Навіть у найневинніших ситуаціях він часто робив недомовки, вводив співрозмовника в оману, а то й зовсім брехав.

Отже, версія друга: спалення другого тому «Мертвих душ» було черговою ексцентричною витівкою генія, який зробив для вітчизняної словесності стільки, що міг дозволити собі фактично все. Він добре знав, що популярний серед сучасників і що є письменником № 1. Ореол таємничості, який оточував письменника за життя, після його смерті лише згустився.