Тріумфальні в'їзд Богдана Хмельницького до Києва після перемоги у війні

Цього дня, 27 грудня 1649 року, після переможної військової кампанії 1648 року проти Польщі, Богдан Хмельницький тріумфально в'їхав до Києва через Золоті ворота. Всього за рік із сотника реєстрового (тобто одержуючого платню з польської скарбниці) Чигиринського полку Богдан Хмельницький перетворився на командувача однієї з найбільших армій Європи того часу.

Повстання Богдана Хмельницького

Дрібний шляхтич був обраний гетьманом Запорізької Січі (тобто козаків нереестровых) тільки 24 січня 1648 року, в лютому того ж року великий коронний гетьман (військовий міністр) Польщі Микола Потоцький доповідав королю Владиславу про те, що «не було жодного села, жодного міста, в якому не лунали б заклики до свавілля і де б не замишляли на життя і майно своїх панів і орендарів», а вже на початку травня 1648-го козацько-селянська армія під командуванням Хмельницького розгромила польське військо під Жовтими Водами.

Власне, саме битва під Жовтими Водами яскраво продемонструвала, що повстання Богдана Хмельницького — це не тільки козацько-польська війна, а й громадянська війна на тій території, яку нині прийнято називати Україною.

Польські історики акцентують увагу на тому, що армія під проводом Стефана Потоцького програла бій через зраду і перехід на бік Хмельницького підрозділу реєстрових козаків (близько 4 тисяч). При цьому вони вбили більшість своїх командирів-шляхтичів, у тому числі наказного гетьмана (командувача всіма реєстровими козаками, призначуваного владою Польщі), Черкаського полковника Івана Барабаша.

Однак після того, як воєводські шляхетські сеймики, а потім і Сейм Польщі у Варшаві заборонили королю брати участь у такій війні, той наказав розпустити раніше навербоване військо, а козакам заборонити будувати чайки. Королівська «грамота» про привілеї Війська Запорозького, що до того зберігалася у Барабаша, де-факто втратила чинність-але саме цей документ, викрадений Хмельницьким, був використаний для агітації козаків за повстання проти польських магнатів (так-так, саме магнатів, а не короля — про це докладніше нижче).

Приводи для бунту

При цьому реальним приводом для бунту були зовсім не привілеї для реєстрових козаків, а банальний конфлікт Хмельницького з польським шляхтичем Чаплинським, який не просто розграбував його хутір Суботів, але ще й викрав співмешканку Хмельницького Олену (до того — няньку його дітей) і насильно повінчався з нею за католицьким обрядом.

До речі, повстання могло закінчитися, не розпочавшись: після першої ж сходки Хмельницького з потенційними бунтівниками один із сотників доніс про це владі. Коронний гетьман Потоцький наказав Хмельницького заарештувати, що й було зроблено наприкінці 1647-го.

Але суворість законів компенсується необов'язковістю їх виконання не тільки в Росії, особливо якщо до цього додається місцевий колорит: Хмельницького взяв на поруки і звільнив його кум, полковник Чигиринського полку Станіслав Кричевський. А в травні 1648 року саме Кричевський керував реєстровими козаками, які перейшли на бік Хмельницького перед битвою під Жовтими Водами. До речі, пан Кричевський тоді змінив не тільки сторону, а й віру — перейшов з католицтва в православ'я і прийняв ім'я Михайло.

Варто відзначити, що захист православної віри був одним з головних гасел повстання Богдана Хмельницького.

27 грудня 1649 року стало днем справжнього тріумфу Богдана Хмельницького, який увійшов до Києва на чолі своїх полків. Біля Золотих воріт його зустрічало православне духовенство на чолі з Київським митрополитом і Патріархом Єрусалимським Паїсієм, якого кілька місяців вмовляли приїхати з молдавських Ясс.

Вихованці Києво-Могилянської колегії виконали на честь переможця спішно складений вірш латиною, де порівнювали Хмельницького з Олександром Македонським, проте більш доречним було б порівняння з Генріхом VIII.