Як Катерина II зміцнила вертикаль влади

10 листопада 1764 року указом про заснування Малоросійської колегії відбулася ліквідація гетьманства на території майбутньої України. Це рішення стало відповіддю на бажання частини козацької еліти створити спадкове гетьманство і було викликане неефективністю і корумпованістю традиційних владних інститутів Гетьманщини.

«Вовки, які дивляться в ліс»

Доля гетьманства була вирішена, проте Катерина завжди діяла ретельно й готувала масштабні реформи. На її ім'я був складений документ, що отримав назву «Секретні примітки нинішнього стану Малоросії», більш відомий за назвою другого параграфа, під яким він був введений в науковий обіг Пантелеймоном Кулішем — «Про непорядки, які походять нині від зловживань, грамотами підтверджених Малоросії». Хоча документ цей анонімний, але його авторство не викликало сумніву навіть у сучасників. Швидше за все він був складений Г. Н. Тепловим — колишнім главою гетьманської канцелярії Розумовського, після приходу до влади Катерини Великої став її секретарем.

У документі давалася коротка довідка історії Малоросії і Війська Запорозького, а також містився розгорнутий опис різних зловживань і проблем Гетьманщини. Одним з пунктів документа констатувалося, що довіряти статистичним даним, які складають посадові особи Малоросії не можна, вони навмисно фальсифікуються.

Керуючись цим пунктом, Катерина оголосила про проведення великоросійськими чиновниками незалежної ревізії Малоросії. Це був красномовний сигнал.

Незабаром Розумовський був викликаний до столиці, де йому було запропоновано зректися гетьманської булави. Майже дев'ять місяців пішло на те, щоб це рішення було остаточно прийнято Розумовським. Пішовши у відставку, він отримав чин генерал-фельдмаршала, у власність йому були передані колишні гетьманські володіння, зокрема Батурин, а також була призначена значна пенсія. Розумовський залишався президентом Академії наук до 1798 р.

Президент замість гетьмана

Обрання на місце Розумовського нового гетьмана не передбачалося. Натомість 21 (10) листопада 1764 р. був виданий маніфест про створення Малоросійської колегії.

Документ починався з того, що, після звільнення Розумовського за власним бажанням «від Гетьманського чину» для «належного управління» Малоросією, Сенату наказувалося заснувати Малоросійську колегію. На чолі колегії ставився генерал граф Румянцев. У його підпорядкуванні повинні були перебувати вісім членів колегії.

Ліквідація Гетьманщини Катериною в українській історіографії розглядається як всього лише логічне завершення одвічної імперської політики Росії щодо України. Більш ґрунтовним є включення цієї події у внутрішньополітичний контекст царювання Катерини II, яка прагнула до подальшого розвитку «регулярної держави», заснованого на раціональних принципах та ідеях епохи Просвітництва.

Однак у цієї реформи є і ще один план-зовнішньополітичний. Головним програмним завданням свого царювання Катерина вважала експансію на південному напрямку — вихід до Чорного моря і ще більш далеких рубежів. У цьому контексті землі Малоросії розглядалися як найближчий тил цієї експансії, від надійності і стабільності якого залежало здійснення далекосяжних планів. За цих обставин сама ідея розширення самоврядування Малоросії була для Катерини абсолютно неприйнятна.