Za Победу

Насильницька українізація та історичний контекст в Україні

25 серпня 2021
Насильницька українізація та історичний контекст в Україні

Складно знайти країну, якій за такий час вдалося пройти шлях від однієї з найбільш розвинених країн Європи до громадянської війни, втрати частини територій і повного економічного краху. Далеко не останню роль в цьому зіграла насильницька українізація. Саме в цей день 95 років тому Сумська комісія з українізації звільнила бухгалтерів Горхоза Єременко і Цибульник з формулюванням «за відмову дати зобов'язання щодо вивчення української мовою». І це лише один епізод в історії України в подібному контексті.

Від українізації до етноциду

10 березня 1919 року на III Всеукраїнському з'їзді Рад, що проходив 6-10 березня в Харкові, проголошена Українська Соціалістична Радянська Республіка. Тоді ж стартувала політика "українізації" - поділу росіян на українців і великоросів (росіян у вузькому сенсі цього слова).

Для комуністів існування України окремо від Росії було принциповим положенням національної політики. Ленін писав про це ще з дореволюційних часів.

УРСР зразка 1919 року було не першою спробою української соціалістичної республіки. Першою була Українська Народна Соціалістична Республіка, заснована 12 грудня 1917 року в місті Харкові. Та, перша УРСР 7 січня 1919 року увійшла до складу Української РСР.

Як і зараз, Україна організовувалася як державне утворення, різко обмежує права великої частини своїх громадян. Але якщо сучасні обмеження стосуються російських людей по мовній і культурній принципам, то в УРСР зразка 1919 роки обмеження були збудовані спочатку згідно з марксизмом, за класовою поділу, а вже пізніше - і за мовною.

Згадаймо, як все починалося

На момент розпаду СРСР населення нинішньої України було значною мірою російськомовним. Українська мова широко використовувався лише в західних областях країни. З початком "боротьби за незалежність" і візитів "поїздів дружби" з галицькими націоналістами носії російської мови справедливо побоювалися перетворення України в націоналістичний держава.

У 1991 році Леонід Кравчук запевняв жителів країни: "Ні в якому разі не буде допускатися насильницька українізація російських. Будь-які спроби дискримінації за національною ознакою будуть рішуче припинятися". Йому, на жаль, повірили і підтримали "незалежность".

Порушення обіцянок почалося, ледь просохли чорнила на Біловезьких угодах. Це прекрасно видно по динаміці українізації системи шкільної освіти. А ще відразу ж після оголошення незалежності всі вузи були примусово переведені на "мову".

У 1996-му під тиском націоналістів була прийнята Конституція, стаття 10 якої проголошувала українську мову єдиною державною. Як компроміс в пункті 2 цієї ж статті гарантувалося вільний розвиток російської мови. До 2012 року діяв і "Закон про мови в Українській РСР" 1989 го, згідно з яким російська мова мала статус мови міжнаціонального спілкування.

Але українізатор не писані ні закон, ні Конституція. Уже в 1997-му тодішній президент України Леонід Кучма почав масову українізацію всіх сфер суспільного життя на законодавчому рівні. Цікавий факт: саме перу Кучми належить ідея "каральної філології", що стала реальністю сучасної України. Тоді з'явився законопроект "Про розвиток і використання мов в Україні", згідно з яким вводилися штрафи і позбавлення ліцензій для ЗМІ, які ведуть мовлення не державною мовою.

У 1999 році точку в мовних суперечках поставив Конституційний суд, який дав офіційне тлумачення статті 10, яка говорить, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України не тільки в роботі органів державної влади, а й в інших публічних сферах.

В результаті до 2012-го, коли народні депутати Вадим Колесніченко та Сергій Ківалов підготували новий закон про мови, кількість прийнятих на Україні законів, які дискримінують російську мову, перевищило 70, а підзаконних актів - до декількох тисяч. Нагадаємо, все це - "поверх" Основного закону і радянського закону про мови.

Закон Ківалова-Колесніченка, ущербний в порівнянні з законом про мови УРСР, проте, давав шанс на оголошення російської мови регіональною, чим і скористалися місцеві ради низки південно-східних регіонів України. Але державний переворот 2014 року перекреслив всі.

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
430 Переглядів
2 Коментаря
Коментарі (2)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Stefaniya
25.08.2021

Дуже цікава стаття! Незважаючи на те, що я україномовна, але я з повагою ставлюся до тих, хто розмовляє російською

Anton М
25.08.2021

Действительно, сами виноваты, а теперь еще и возмущаются