Таємниці Чорного моря: скільки бомб знаходиться на його дні

Чорне море таїть у собі безліч небезпек, деякі з яких приховані глибоко під водою - новоросійська бора (жахливий вітер, що приносить крижаний холод), отруйний газ і безліч патогенних організмів.

Сірководень, метан і стічні води

Найбільшою загрозою Чорного моря є розчинений в його водах сірководень, який займає 90% всього обсягу водойми. Цей Безбарвний вогненебезпечний токсичний газ, що пахне протухлими яйцями, вбиває все флору і фауну, а тому глибше 100-150 метрів в цій акваторії життя практично немає. В умовах відсутності кисню здатність до існування є тільки у анаеробних бактерій сапрофітів. Ці мікроорганізми, беручи участь в процесі розкладання мертвого органічної речовини і, по суті, будучи прискорювачами гниття, виділяють в процесі життєдіяльності речовина, яка в реакції з морською водою перетворюється в сірководень.

На думку Сергія Коновалова – директора Морського гідрофізичного інституту РАН, у Чорному морі спостерігається повільне, але однозначне підвищення зони поширення сірководню, який все ближче підбирається до поки ще населеному, придатному для використання і відпочинку шару акваторії.

Тим часом ризик швидкої екологічної трагедії зовсім не виключений, оскільки ця водойма розташовується в сейсмічно активному районі. Будь-який сильний землетрус може стати причиною детонації отруйного сірководню з викидом в повітря концентрованої сірчаної кислоти, здатної знищити біосферу прибережної території.

Крім цього, на дні Чорного моря були виявлені поклади вибухонебезпечного метану, який час від часу провокує таке дивне явище, як горіння води.

У донних відкладеннях, що знаходяться в північно-східній частині акваторії встановлено підвищений вміст радіоактивних стронцію - 90 і цезію-147, принесених сюди річками після аварії на Чорнобильській АЕС.

Свою лепту в забруднення акваторії вносять «впадають» в неї потоки сільськогосподарських добрив, неочищені каналізаційні та побутові стоки.

Відлуння війни

Підводний ландшафт Чорного моря крім природних елементів рясніє іржавою спадщиною військових років, яке становить небезпеку для рибальства, судноплавства, морської екосистеми та інших видів водокористування.

Під час Великої Вітчизняної війни, коли дана акваторія і небо над нею перетворилися на місце запеклих бойових дій, на морському дні опинилися затонулі борти із зарядженими боєприпасами, а також десятки тисяч авіабомб і снарядів, що не розірвалися, частина яких застрягла в прибережних відкладеннях мулу.

Крім того, місцевий підводний пейзаж рясніє кинутими мінами, адже в період радянсько-німецького протистояння обидві воюючі сторони активно ставили мінні загородження. В результаті цього в акваторії виявилося понад 37 000 мін різної модифікації. Згодом саперні підрозділи витягли і знешкодили понад 18 000 вибухонебезпечних глибинних і авіаційних бомб, інженерних і морських мін, торпед і артилерійських снарядів.

За оцінками фахівців, активна здатність до детонації вибухових речовин, що застосовувалися в 1940-х роках, зберігається до тих пір, поки в їх блоках живлення не вичерпається енергія. Незважаючи на те, що в наші дні ймовірність мимовільного розриву боєприпасів досить невелика, небезпека все ж існує. Виходить вона від пасивної детонації, здатність до якої зберігається до 100 років.

Викликати вибух причаїлися на дні боєприпасів можуть удари по їх корпусу, які можливі при проведенні глибоководних робіт, зведенні гідротехнічних і портових споруд, облаштуванні якірних стоянок і навіть при лові риби за допомогою донних тралів.

Відбійна течія

Велику небезпеку таїть в собі Прибережна відбійна течія, яка періодично виникає на Чорноморському мілководді, обрамленому піщаними мілинами і косами, наприклад як в районі курортного міста Анапа. Це природне явище виникає при відливі, коли вода від берега двома хвилями починає повертатися в море, утворюючи потік, перпендикулярно спрямований до узбережжя.

Інакше зване донною течією, а в народі іменоване тягуном, відбійна течія, формуючись безпосередньо біля берегової лінії здатне понести потрапив в його вир людини на 50-100 метрів від пляжу. Даний Водний вихор має таку швидкість і силу, що навіть досвідченому плавцю на метровій глибині складно протистояти йому і виплисти живим з цієї сутички. При цьому варто пам'ятати, що тягун феномен короткочасний, при якому рухається тільки поверхневий шар води, що підтримує, але не накриває знаходяться в ньому об'єкти.

Зазвичай на пляжах, в період, коли спостерігаються тягуни, вивішуються чорні кулі, що забороняють вхід в море. Але цей Попереджувальний знак не завжди приймається відпочиваючими до відома, тому рятувальники дають кілька порад, як вижити, потрапивши в небезпечну ситуацію.

Перш за все, треба не панікувати і почати плисти вправо або вліво від відбійного течії, тримаючи курс паралельно узбережжю. Ні в якому разі не варто намагатися врятуватися, пливучи в бік берега, оскільки тягун все одно не дасть це зробити, а потрапив в біду людина швидко виб'ється з сил і потоне.

Пішовши від донної течії приблизно на 50 метрів і опинившись в менш рухомий воді, можна спокійно повертатися на берег.