Олена Мазаник - партизанка, що знищила найкривавішого ката
Фото: Олена Григорівна Мазаник, 1970-ті роки
Мазаник Олена Григорівна – радянська розвідниця-партизанка. Народилася 4 квітня 1914 року в селі Поддегтярна нині Пуховічського району Мінської області Білорусі у селянській родині. Білоруска. Член ВКП (б)/КПРС з 1946 року. Закінчила 6 класів і працювала сестрою-господаркою у будинку відпочинку ЦК КП (б) Білорусії.
Олена Мазаник зробила унікальний подвиг у історії Великої Вітчизняної війни. Разом з іншими відважна підпільниця вона винесли вирок катові білоруського народу генеральному комісару Генерального округу Білорусії Вільгельма фон Кубі.
Життєвий шлях і унікальний подвиг
Фото: Марія Осипова, Надія Троян, і Олена Мазаник, 1970-ті роки
У ніч на 22 вересня 1943 року у Мінську за завданням командування партизанського загону – «Діми» встановленою міною вбило гітлерівського ставленика – генерального комісара Білорусії, у будинку якого Мазаник працювала покоївкою.
Згодом виконувала бойові завдання в тилу противника.
Указом Президії Верховної Ради СРСР («закритим») від 29 жовтня 1943 року Мазаник Олені Григорівні присвоїли звання Героя Радянського Союзу, нагородили орденом Леніна та видали медаль «Золота Зірка».
У 1948 році закінчила Вищу республіканську партійну школу ЦК КП (б) Білорусії, у 1952 році – Мінський державний педагогічний інститут. У 1952-60 роках – заступник директора Фундаментальної бібліотеки Академії наук Білоруської РСР. Заслужений працівник культури Української РСР. Померла 7 квітня 1996 року. Похована у місті-герої Мінську на Східному (Московському) кладовищі.
Нагороджена орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями.
У Мінську на будинку №2 по вулиці Чичеріна, в якому жила Олена Мазаник, встановлено меморіальну дошку.
Як три жінки знищили ката
Залишившись в окупованому Мінську, Олені вдалося влаштуватися в офіцерське казино, яке часто відвідував Кубі з дружиною. Гауляйтеру і гордовитій, пихатій Анніті чимось сподобалася роботяща білоруска, і вони забрали її прибиральницею у свій дванадцятикімнатний будинок.
Операцію зі знищення Кубі почала партизанська зв'язкова Надія Троян. Смілива та рішуча красуня доклала максимум зусиль, щоб увійти в довіру до Олени, але, на жаль, не вийшло: жінка побоювалася провокацій. Мазаник насторожилася, коли Надія запропонувала їй за співпрацю солідну суму окупаційних марок. І потім злякалася ще більше, коли Надія принесла і показала пачку листівок, на яких жирним шрифтом було надруковано «Смерть німецьким окупантам!».
Паралельно, тільки більш обережно діяла інша підпільниця – Марія Осипова. Вона змогла переконати Олену Мазаник, що дійсно є підпільницею-партизанкою, - зводила сестру Олени Валентину у партизанський загін, де познайомила з командиром Миколою Федоровим. І тоді Олена повірила. Незабаром Марія принесла новій подрузі міну.
Вільгельма Кубе охороняли 12 осіб. Міну Олена сховала у сумочці, прикривши гарною хусткою. Вона пройшла всі пости і перевірки, використавши зручний момент, коли вартовий завернув за будівлю, сходами спустилася вниз, швидко сунула вибуховий пристрій у відро для сміття, прикривши його газетою.
Олена вже хотіла повертатися. Але як бути з міною, адже її разом зі сміттям могли відвезти на звалище? Тоді вона повернулася, дістала міну з відра і знову заховала у сумочці. Зайшла до туалету, трохи заспокоїлася. Як бути далі? Закріпивши смертоносний вантаж на грудях, Олена пронесла його в спальню Кубі, надійно сховала під матрацом.
У ніч на 22 вересня 1943 року у центрі Мінська пролунав вибух, смертельно поранивши генерального комісара Білорусії, вагітна дружина гауляйтера, яка була поруч не постраждала. Троє їхніх дітей, які спали в сусідній кімнаті, теж вижили.
Так завершив свій шлях на білоруській землі кривавий кат, кавалер почесних нагород рейху Вільгельм фон Кубі.
Стаття підготовлена із використанням наукових матеріалів Уфаркіна Миколи (1955-2011)