Знищення України: хто і навіщо зруйнував Договір про дружбу України і РФ?

Двадцять три роки тому – 14 січня 1998 року – український парламент ратифікував договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, який з ініціативи Петра Порошенка припинив свою дію 1 квітня 2019 року в односторонньому порядку вирішив його не продовжувати.

Угода була підписана 31 травня 1997 року в Києві тодішніми президентами — Леонідом Кучмою і Борисом Єльциним — і отримав назву Великого договору. У свою чергу, Росія ратифікувала цей документ майже рік по тому – 25 грудня 1998 року. Сам же договір набув чинності майже через два роки після його підписання — 1 квітня 1999 року. Документ закріплював принцип стратегічного партнерства, визнання непорушності існуючих кордонів двох країн, поваги територіальної цілісності та взаємного зобов'язання не використовувати свою територію на шкоду безпеці один одного. Як відзначають експерти, рішення не продовжувати цей договір фактично зруйнувало цілу систему базованих на ньому двосторонніх договорів і угод, в тому числі і Договір про співпрацю у використанні Азовського моря та Керченської протоки від 2003 року. У Москві зазначили, що ці дії не відповідають інтересам народів двох країн та назвали їх «пострілом у власну ногу».

Для чого був підписаний договір?

Найголовніше в ньому для сторін, які його підписали: Україні він був потрібен для того, щоб Російська Федерація визнала нарешті її східні кордони і входження до свого складу Криму, переданого ще за Хрущова УРСР від РРФСР. Таким чином, остаточно визнавалися цілісність і непорушність української території. Росія ж в обмін на це зберігала свою військово-морську базу в Севастополі. Щоправда, все це визначалося трьома окремими договорами. Однак без них Росія відмовлялася підписувати Великий договір.

Також цей договір був важливий тим, що сторони гарантували права громадян Росії та України на території один одного, права української меншини у Росії на українську мову та права української меншини на російську мову в Україні, взаємно визнавали дипломи своїх навчальних закладів, люди, які все життя працювали в Росії, мали тепер право на пенсії в  Україні, і, навпаки, сторони погоджувалися на делімітацію і демаркацію державного кордону між країнами, скасовувався ПДВ на експорт, дозволялося безпосередньо встановлювати економічні зв'язки між прикордонними регіонами.

Стратегія Києва

У серпні 2018 року президент України Петро Порошенко доручив Міністерству закордонних справ розпочати роботу над припиненням дії документа. Росія отримала від України офіційну ноту з цього приводу 24 вересня 2018 року. Остаточно закон про непродовження договору був підписаний президентом України в грудні після відповідного рішення Верховної Ради. Як зазначив тоді Порошенко, непродовження договору про дружбу слід розглядати не як епізод, «а як частину стратегії на остаточний розрив з колоніальним минулим і переорієнтації на Європу». За його словами, інші складові цієї стратегії –  «безвізовий режим, угода про асоціацію з ЄС і томос для створення автокефалії незалежної Української церкви, вихід з СНД, поява в Конституції курсу на вступ до ЄС і НАТО, створення потужної професійної української армії і підтримка української мови».

Курс на знищення України

Слідом за договором про дружбу Україна також заявила про намір розірвати угоду з Росією відносно Азовського моря. У свою чергу заступник міністра транспорту РФ керівник Росморрічфлоту Юрій Цвєтков заважив, що розірвання Україною договору з Росією про співпрацю у використанні Азовського моря завдасть шкоди всьому міжнародному судноплавству. Київ взявся за перегляд всієї договірно-правової бази з Росією ще у вересні 2018 року і вже у односторонньому порядку розірвав близько 50 угод. Російські парламентарії вважають, що відмова від договору по Азовському морю завдасть шкоди насамперед населенню України. Ще у вересні 2018-го Клімкін заявляв про необхідність перегляду всієї договірно-правової бази, яка регламентує відносини з Москвою, включаючи договір про правовий статус акваторій, підписаний 24 грудня 2003 року. Згідно з положеннями документа, ці території історично є внутрішніми водами двох країн, тому всі виникаючі питання і суперечки повинні вирішуватися за допомогою консультацій і переговорів. Дискусія з цього приводу різко загострилася в листопаді, коли три кораблі ВМС України незаконно перетнули державний кордон РФ і увійшли в територіальні води країни. Тоді співробітники прикордонної служби ФСБ були змушені застосувати силу для затримання суден, 22 моряків і двох співробітників СБУ. Згодом з'ясувалося, що вони свідомо пішли на порушення встановленого порядку морського переходу через Керченську протоку.

Вихід України з низки угод по СНД

Влада України за часів президентства Петра Порошенка неодноразово заявляла про намір вийти з СНД. Київ відкликав своїх представників з усіх статутних органів Співдружності. Проте офіційні документи про припинення участі і вихід з базових угод Україна не подала. При президенті Володимирі Зеленському Київ продовжив ревізію угод з Росією і СНД. Так, Заступник Міністра закордонних справ України Василь Боднар 22 червня заявив, що до початку конфлікту на Донбасі діяло 453 документи, з них в силі залишаються близько 300. Він додав, що влада в питанні розриву договорів не робить «радикально-емоційних» кроків, оскільки це може нашкодити українцям, які живуть в Росії. За словами дипломата, необхідно дотримуватися всіх процедур, щоб не було двоякого трактування документів.