Вечорниці та досвітки - народні розваги українців

Ще століття тому в багатьох українських селах можна було побачити приклади давніх розваг сільської молоді: вулиці, музики, вечорниці, вечірки, досвітки, грища, попряхі, оденкі тощо.
Найколоритнішою розвагою молоді були вечорніци. Традіціонно починалися вони на Покрову, коли роботи на городі закінчувалися, ночі ставали довшими і з'являлося багато часу для роботи під дахом.

У пошуках наречених

Традиційно вечорниці проводили в будинку літньої жінки, вдови або рекруткі. Дівоча громада домовлялася з господинею проводити в її будинку вечорниці. Вечорнична (досвітчана) мати виконувала на вечорницях роль дуеньї, вона повинна була стежити за молоддю (але часто закривала очі на деякі речі).
У великих селах могло бути кілька місць, де проводилися вечорниці. Часто в одній частині села могли відбуватися, в окремих будинках, вечорниці дорослої молоді (17-18 років) і більш молодших (до 16 років). Рідні брати і сестри ходили на різні вечорниці. В одному будинку, в залежності від розміру, могло збиратися 5-15 дівчат і десь 20 хлопців. Традиційно дівчата трималися своєї громади і на чужі вечорниці не ходили, а ось хлопці, в пошуках кращих наречених, часто відвідували вечорниці в інших селах (але потрібно було домовитися з місцевими хлопцями: адже ті могли дати чортів за своїх дівчат, а ще дівочі громади могли не пустити чужаків на свої вечорниці).
Готували будинок до вечорниць переважно дівчата. Вони дбали про дрова і освітлення, а також про їжу (деяка кількість продуктів залишалося вечорнічній матері - це була подяка за дозвіл збиратися в її будинку), а ще в певні дні дівчата пряли для досвітчаної матері або всі разом допомагали по господарству.

І робота, і веселощі

Українські вечорниці були однотипними: вони ділилися на святкові (недільні, весільні, прощальні) і буденні (досвітки). Вечорниці були справжньою школою молодої господині: тут дівчата вчилися шити-прясти, готувати і різним премудростям від досвітчаної матері. Ті знання, які дівчина не засвоїла від матері, вона мала шанс засвоїти на вечорницях.
На буденних вечорницях найчастіше дівчата пряли, шили й вишивали, але були і розваги (пісні, страшні історії, плітки). Роботу дівчата виконували старанно, адже вранці повинні були показувати матері зроблене. Хлопці на вечорниці приходили пізніше. Вони приносили саморобні інструменти (дудки, скрипки, мандоліни тощо) і ласощі (горіхи, насіння, пряники). Іноді до місцевої ватаги хлопців приєднувалися хлопці з сусідніх сіл (дивилися де дівчата краше і працьовитіше). Хлопці на вечорницях також могли працювати: плели шлеї або рукавиці, ладнали упряж, але частіше за все просто сиділи і загравали з дівчатами, розважали їх смішними розповідями, жартами, музикою. Іноді вони сідали грати в карти (на гроші не грали - могли на бажання або фанти). Вечорниці тривали до півночі - потім основна маса розходилася по домівках (хлопці проводжали дівчат), а деякі (в основному пари) залишалися ночувати у досвітчаної матері.

Свята з танцями і ворожінням

На святкових вечорницях молодь відпочивала і розважалася. Запрошували музикантів (якщо грошей не вистачало, грали на підручних предметах: ложках, рубелях і горщиках), були танці, ігри, веселі розваги. На святкові вечорниці одягалася кращий одяг, готували святкові страви (в залежності від свята). Особливістю святкових вечорниць була складчина: дівчата скидалися продуктами, які приносили з дому, хлопці - грошима. На ці кошти наймали музикантів, купували ласощі і напої.
Весільні вечорниці - це був наш український дівич-вечір. Збиралися подружки нареченої, співали сумні пісні про прощання з молодою. Також на цих вечорницях були присутні молоді жінки і старші за віком. Вони ділилися життєвим досвідом з дівчатами. У хлопців вечорниці проходили більш весело: хлопець прощався зі свободою і розвагами. Адже як глава сім'ї він повинен був взяти на себе значний обсяг нових обов'язків.
Особливою різновидом святкових вечорниць були «Святкові»: тут до вечорничого колориту додавався святковий. Наприклад, вечорниці на Андрія з ворожінням, традиційними стравами і обрядами. Особлива частина гуляння на Андрія - це обряд кусання калити. Цей обряд був своєрідним іспитом на зрілість: важливо було не тільки відкусити шматочок коржа, а й стримувати свої емоції, не сміятися. Вважалося, що одружуються або вийдуть заміж ті, що стрималися, а дурносмехі - ще рік будуть гуляти, адже ще не доросли.
Закінчувалися гуляння вечерею. Після вечері починалися танці. Веселощі часом тривало всю ніч. Після вечорниць розходилися по домівках. Закінчувалася пора вечорниць перед Різдвом, в деяких регіонах «на сирний тиждень» перед Великоднім постом. Молодь дякувала господині, яка брала вечорниці, і прощалася з вечорницями до наступної осені.