Чи загрожує Білорусії регіональний розкол?

Білоруську кризу часто порівнюють з Евромайданом. У зв'язку з цим виникає питання: чи немає в Білорусії поділу країни на Схід і Захід, які по-різному бачать шляхи розвитку республіки?

Якщо приміряти на Білорусь історію України, то за логікою речей найбільшою протестної активністю повинні були б відрізнятися Мінськ, а також Гродненська і Брестська області. Тоді як Вітебськ, Гомель і Могилів відрізнялися б пануванням провладних мітингів - умовним антимайданом. Чи справді це так?

Аналіз протестної активності

Однак при аналізі протестної та опозиційної активності стає ясно, що білоруська ситуація жодним чином не схожа на українську. У всіх регіонах приблизно однакова картина, виділяється тільки Мінськ.

Ще до початку політичної кризи, у липні, коли Світлана Тихановська мандрувала регіонами на зустрічі з виборцями, під час заходів абсолютно не відчувалася різниця між обласними центрами східної та західної частини країни. Від Гродно до Гомеля приходили тисячі людей, і ні в жодному регіоні не було громадської активності, щоб протидіяти опозиційним зборам. Ніде не було і мітингів на підтримку чинної влади.

Схожа ситуація до виборів була і в районних центрах - деякі містечка на сході країни могли зібрати більше людей, ніж порівнянні за населенню у західних областях.

Підтвердилася практика та після виборів і початку політичної кризи - акції протесту відразу пройшли в різних куточках країни, при цьому складно сказати, в якому регіоні було більше учасників. Єдиним винятком з великим відривом був і залишається знову ж Мінськ.

Відсутність регіональних протиріч

З кінця 18-го століття по початок 20-го, коли в регіоні посилено відбувався процес вкорінення національної самосвідомості, Білорусія цілком була в Російській імперії. Українська Галичина як ядро ​​українських «западенців» у цей час була в складі Австро-Угорщини. До цього аж з 14-го століття Галичина була під владою поляків, під яку повернулася у 20-м столітті. Фактично тільки з 1939 року Західна Україна вперше увійшла до складу спільного з Росією держави. Це не могло не відбитися на різному сприйнятті цього факту в порівнянні зі сприйняттям Росії західними білорусами.

Відсутність серйозних регіональних протиріч - наслідок і більш нордичного, спокійного темпераменту білорусів порівняно з українцями. Це більш закритий та індивідуалістичний народ. Наявність ментальних відмінностей західників і східняків, які все одно існують, там не прийнято випинати і загострювати на них уваги.

Білорусія і Україна однаково близькі і зрозумілі для росіян. Обидві республіки до 1939 року були розділені на дві частини. Західні належали полякам, східні - СРСР. Сюди можна додати релігійний фактор і велику ступінь польського впливу на «західників».

Якщо сильно не заглиблюватися, ці історичні моменти і неприємний досвід українських протиріч заходу і південного сходу цілком можуть накладатися і на білоруську ситуацію.