Спогади про Крим: Виповнилося 220 років від дня народження А.С. Пушкіна

Олександр Сергійович Пушкін був не просто поетом та письменником, це людина під пером якого народилося руське слово, все його різноманіття. Крим - це земля, яка пам'ятає поступ цієї талановитої та великої людини, але і сама Республіка залишила слід у його творчості. Сьогодні, коли вся Росія відзначає день народження великого письменника - в цьому році йому виповнилося 220 років, наша редакція вирішила нагадати кримчанам про мандрівку, яка назавжди залишила слід у серці поета.

 Відвідування півострова стало переломом у творчості поета. Багата романтикою історія і неповторне обличчя кримської природи назавжди залишилися в його пам'яті. Пробувши на благословенній землі Тавриди трохи більше місяця, поет так і не зміг розлучитися із Кримом назавжди

Але мало хто знає, що подорож поета почалося з розчарування. Місто Керч, з якого почалося знайомство Олександра Сергійовича Пушкіна із Кримом, що залучав поета своїм історичним минулим, але, на жаль, не виправдав його сподівань. А от Бахчисарай навпаки вразив письменника. В той час там відзначали Курбан-байрам. Враження від побаченого відбилися в поемі «Бахчисарайський фонтан»:

«Покрыты белой пеленой,
Как тени легкие мелькая,
По улицам Бахчисарая
Из дома в дом, одна к другой
Простых татар спешат супруги
Делить вечерние досуг»

Завдяки Пушкіну та його поемі місто Бахчисарай змогло зберегти свою історичну назву під час масових перейменувань кримських топонімів після депортації кримських татар.

Цікавий також і той факт, що серед чернеток «Євгенія Онєгіна» є малюнок Золотих воріт. Але за часів Пушкіна ця скеля ще зберігала свою древню кримськотатарське назва - Шайтан Капу - Чортові ворота. Вважалося, що десь там, серед скель, знаходився вхід до пекла, і Пушкін, безсумнівно, захотів подивитися на Карадаг.

З кримським періодом пов'язані важливі життєві враження. Образ Криму увійшов в пушкінське уявлення про щастя: «Серед мого похмурого жалю мене приваблює і оживляє одна лише думка про те, що коли-небудь у мене буде клаптик землі в Криму», - написав Пушкін в одному з листів.

 Морський шлях з Феодосії до Гурзуфу (Юрзуфу) вразив Пушкіна настільки, що він безперестанку писав. На палубі корабля і в перші дні перебування в Гурзуфі була написана елегія «На жаль, навіщо вона блищить», закінчені в рукописи вірші «Мені вас не шкода роки весни моєї», тут був зроблений чорновий начерк віршу «Навіщо передчасно нудьгую», була завершена обробка елегії «Згасло денне світило», яке вважають початком нової творчості Пушкіна.

Пушкін приїхав до Криму у 1820 році і був тут всього три тижні. Але сліди його перебування збереглися на століття. У багатьох кримських містах є пам'ятники Олександру Сергійовичу. У Ялті працює музей імені Пушкіна. Перший пам'ятник поетові в Криму з'явився до сторіччя письменника в Армянську, 120 років тому.

Тут, в Криму, він почав писати поему «Кавказький бранець», написав кілька ліричних вірші, сюди пізніше він «направив» свого героя Євгенія Онєгіна:

«Прекрасны вы, брега Тавриды,

Когда вас видишь с корабля

При блеске утренней Киприды,

Как вас впервой увидел я;

Вы мне предстали в блеске брачном:

На небе синем и прозрачном

Сияли груды ваших гор;

Долин, деревьев, сёл узор

Разостлан был передо мною…».
 

Пушкін відкрив Крим для Росії з поетичної сторони. Дослідники творчості поета вважають, що нехай і коротке перебування в Криму справило на нього сильне враження, у нього наче відкрилося друге дихання.