Za Победу

Кримський митець Ленур Веліляєв про особливу атмосферу Криму у своїй творчості

4 грудня 2020
Кримський митець Ленур Веліляєв про особливу атмосферу Криму у своїй творчості

Художник: Ленур Веліляєв

Ленур Веліляєв - російський та український художник нещодавно презентував до 5-річчя РГО «Української громади Криму» чудову, сонячну і яскраву картину.

Редакція ІА «Крим Сьогодні», відзначаючи винятковий авторський стиль і талант кримського художника, взяла інтерв'ю у живописця, дізнались секрети його техніки, а також про тернистий творчий шлях Ленура Веліляєва

На фото Ленур Веліляєв

Як, по-вашому, Крим має сприятливий клімат для творчості: в цілому та в плані реалізації творчості?

Я вважаю, що Крим має більш ніж сприятливий клімат для творчості, адже півострів - це дуже мальовниче місце, всюди куди не кинь око краса природи та неповторні ландшафти. Для мене надовго Крим залишиться надихаючим та чарівним.

Що стосується реалізації творчості, то, варто відзначити, що майданчиків, де можна продемонструвати картини досить багато: є виставкові зали різних культурно-освітніх установ, наприклад, Кримська республіканська універсальна наукова бібліотека ім. І. Я. Франко або Центральна міська бібліотека ім. А. С. Пушкіна, там теж проходили виставки моїх картин, а також Сімферопольський художній музей або різні приватні галереї в багатьох куточках Криму. Я вважаю, що можливостей достатньо. Незважаючи на те, що в Криму безліч талановитих художників кожен знаходить можливість показувати свої роботи.

Кудись їздите, щоб подивитися, відчути? Звідки з'являються ідеї для творчості, що вас надихає?

По-перше, мене надихає життя таким, яким воно є - в усіх його проявах. Мені дуже подобається вираз Оскара Уайльда: «Краса в очах того, хто дивиться». Коли живеш з таким підходом до життя, то надихає абсолютно все. Я вважаю, що необов'язково мандрувати далекими країнами, щоб надихатися.

Якщо людина має гармонію з навколишнім середовищем, з тим місцем, де він знаходиться, тоді неважливо, де ти знаходишся завжди буде натхнення!

У вас відчувається свій, авторський стиль. Як багато ви перебирали технік в малюванні, щоб прийти до нього?

Вперше доторкнувся до масляним фарбам вже в художньому училищі в Сімферополі. Вже тоді я почав експериментувати, але в той же час був радий отримати академічну школу малювання.

Після того, як я опанував базою і придбав необхідні навички, я почав пошуки свого персонального мови виконання, щоб він був індивідуальним і якось співіснував з моїх характером і темпераментом.

Я постійно намагаюся слідувати своїй стилістиці, проте намагаюся уникати одноманітності.

Художник: Ленур Веліляєв

Де ви навчались? Чи є за плечима освіта?

Варто, мабуть, почати з того, що малювання - це захоплення мого дитинства.

Першу художню освіту я отримав у євпаторійській художній школі, хоча почав малювати я ще до школи, як і багато дітей, фломастерами в альбомах, потім фарбами. Хочу зазначити, що мій батько – архітектор, це дуже вплинуло на мій шлях, як художника і навіть відклалося у підсвідомості. В архітектуру не став йти, але життя так розпорядилося і я почав вивчати живопис. Після цього я поступив до Харківської державної академії дизайну і мистецтв.

Розкажіть нашим читачам про вашу найулюбленішу виставку

Кожна виставка по-своєму улюблена, тому що це завжди нові знайомства, нові несподівані пропозиції. Кожна виставка має перспективи розвитку творчості та кар'єри творчого шляху виставкової діяльності. Наприклад, одна виставка могла пройти в якомусь маленькому провінційному містечку, але вона могла пройти дуже тепло та несподівано дати стільки нових можливостей для просування вперед.

Однак, варто зазначити, що найбільш пам’ятна виставка - це найперша. Вона була у далеко 2008 році. Коли я її готував, то навчався на другому курсі Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Тоді я їздив до Криму на літні канікули і вже тоді намагався писати картини з виставковим потенціалом. Перша моя самостійна виставка проходила в Харківському національному академічному театрі опери та балету імені М. В. Лисенка ХНАТОБ, при якому була і є галерея. Тоді вона називалася «Маестро», а тепер «Бузок».

Скажіть, будь ласка, що потрібно художнику для щастя?

Спокій, внутрішня гармонія та полотно під рукою!

Позиція редакції може бути оголошена тільки головним редактором. Думка авторів та запрошених гостей може відрізнятись від позиції нашої редакції.
1191 Перегляд
4 Коментаря
Коментарі (4)
Залишити коментар
Iм'я
Коментар
Захисний код
Оновити
Анастасия
04.12.2020

Источника есть, а вот индивидуальность....

Гоша Перчик
04.12.2020

Крутой закат

Ленка С.
04.12.2020

Я б повесила домс)

Наталья
04.12.2020

Умом, вроде ярко, а вроде и странно