Чому СРСР відмовився від українізації

18 листопада 1933 року припинилася політика українізації СРСР. ЦК Компартії та Раднарком України прийняли рішення про обов'язкове вивчення російської мови в школах республіки. Експерти відзначають, що масова українізація сприяла зростанню в республіці сепаратистських настроїв. Проте ніякої насильницької русифікації, всупереч заявам сучасних київських політиків, не було.

Витоки української мови

У сучасній науці можна виділити кілька основних концепцій походження української мови. На Україні вважають, що вона нібито безпосередньо виділився з праслов'янської та була розмовною мовою Подніпров'я ще в часи Давньоруської держави. У ХХ столітті з подачі відомого російського лінгвіста Олексія Шахматова було прийнято думати, що російська, українська і білоруська мови виникли приблизно в один час після розпаду Київської Русі. Але ще в кінці XIX століття майбутню українську мову вважали малоросійським наріччям російської. Росіянами називали себе і більшість її носіїв. Тих, хто активно підтримував ідею існування окремої української нації та окремої української мови, в усій Російській імперії в 1910 році було не більше 2-3 тис. чоловік.
Термін «українізація» в 1907 році запропонував історик Михайло Грушевський, який тривалий час пропрацював в австро-угорському Львові. У 1917 році це поняття стає частиною політичної реальності Української автономії, що існувала під владою Тимчасового уряду. У січні 1918 року молода Українська Народна Республіка (УНР) оголосила про своє відділенні, проте фактичного суверенітету так і не знайшла. На територіях України не припинялися війни, тому на практиці політику українізації її влада провести не змогла.

Українізація СРСР

Ідейним натхненником політики українізації став Володимир Ленін. Він ще в 1914 році назвав Російську імперію «в'язницею народів», в числі іншого розкритикувавши заборона вшанування Тараса Шевченка.
Заявивши про право націй на самовизначення, більшовики застосували національний принцип побудови держави, щоб досягти «вільного союзу вільних націй». Коли в 1932 році в СРСР була введена єдина паспортна система, в документах всіх представників східнослов'янських народів, що жили на території УРСР, в графі «національність» було написано «українець». Але в першу чергу в паспортах так позначали тих, хто ідентифікував себе як носія малоросійського наріччя.
Лінгвісти зайнялися формуванням літературної української мови - на ньому стали масово видаватися книги і газети, був створений український театр, українська мова стала активно впроваджуватися в освіту і діловодство.
Активно велася підготовка нових українських кадрів у вищих навчальних закладах: на 1 січня 1936 року українці за паспортом були 53,7% студентів вищої школи, в технікумах 75,3% учнів значилися як українці, на робітфаках - 65%. Належність до української нації стала одним з необхідних умов успішної кар'єри, поряд з соціальним походженням і членством в партії. До березня 1938 року в 18 тис. шкіл УРСР викладання велося українською мовою, і тільки в 1,5 тис. - російською.
Тим часом на початку 1930-х років союзне керівництво звернуло увагу на те, що, поряд зі зростанням чисельності україномовного населення в УРСР, на перший план поступово виходять і націоналістичні настрої, зокрема в рядах самої компартії. У Москві розуміли, що все це може привести до активізації відцентрових тенденцій.

Відмова від колишнього курсу

Втім, ефективність роботи керівництва УРСР в цей період була сумнівною. Історики вважають, що саме помилки партійних кадрів, і не в останню чергу - українських, привели до масштабного голоду 1932-1933 років в СРСР.
Саме так радянське керівництво і почало поступово відмовлятися від політики тотальної українізації - процес її згортання був запущений в 1932 році. Пік українізації УРСР припав на 1932 і 1933 роки і збігся з голодом, який сьогодні називають голодомором і геноцидом української нації. Тільки після очищення 37-го року, який відправив у небуття найбільш одіозних більшовиків, російськомовне населення УРСР зітхнуло кілька вільніше. Хоча офіційно курс на українізацію так і не був згорнутий, але гайки більше не закручували. У 1938 році російська мова була введена як обов'язковий в школах. Це було пов'язано з тим, що остаточно прийшов до влади в Радянському Союзі прагматик Сталін, який відмовився від ідеї світової революції.