Історія дипломатичних відносин СРСР і США

Після Жовтневої революції 1917 року США довгий час відмовлялися визнавати радянський уряд. В Америці були впевнені, що нова влада не протримається довго, і тому вирішили зайняти вичікувальну позицію. До того ж, більшовики відмовилися виплачувати США кредити, взяті царським урядом, що зіграло головну роль у небажанні мати з ними справу.

Нота про встановлення дипломатичних відносин

Втім, вже за часів нової економічної політики Радянської влади, американські бізнесмени почали шукати можливості встановлення контактів з СРСР. Одним з них став мільйонер Арманд Хаммер, який вельми вдало почав бізнес з Москвою і який навіть був на дружній нозі з Леніним.
Однак повноцінні дипломатичні контакти були відновлені лише в листопаді 1933 року після візиту радянського міністра Максима Литвинова до Вашингтона. 16 листопада 1933 року обидві сторони обмінялися нотами про встановлення дипломатичних відносин.
Тодішній президент США Франклін Делано Рузвельт дивився на ситуацію прагматично. Вашингтон почав турбувати прихід до влади в Німеччині нацистів, а також військове і політичне зміцнення Японії: «...коли Рузвельт приймав рішення про налагодження відносин з СРСР, він виходив з того, що на нього чинять тиск групи бізнесменів і фактор міжнародної обстановки», — так характеризував ситуацію того часу директор Інституту США і Канади Валерій Гарбузов в одному інтерв'ю.

Американський літак - друг радянських льотчиків

Налагодження зв'язків між Москвою і Вашингтоном істотно допомогло радянській індустріалізації. За проектом американських фахівців був побудований Сталінградський Тракторний завод, спроектований Магнітогорський металургійний комбінат, інші знакові підприємства Радянської індустрії.
Незважаючи на те, що багато з тих американських проектів були зроблені на совість, в СРСР давали зрозуміти, що відносяться до американських технологій без пієтету. Правда, вже в період Великої Вітчизняної радянські військові зуміли по достоїнству оцінити якість поставляється по ленд-лізу американської військової техніки: вантажівки «Студебеккер», літаки бомбардувальники B-52, винищувачі Bell P-39 «Аерокобра». Другий фронт США відкрили досить пізно-влітку 1944 року, проте в той короткий період військове співробітництво між двома країнами було безпрецедентним.
У ті часи Америка з великим натхненням стежила за успіхами Червоної Армії, а Голлівуд знімав фільми, де говорилося про героїзм радянського солдата. Кульмінацією радянсько-американського бойового братства стала зустріч у Німеччині на річці Ельба.

«Золотий Вік» змінився глибоким заморожуванням

Однак «Золотий Вік» відносин СРСР і США тривав недовго. Через рік після закінчення війни у Фултоні прозвучала промова екс-прем'єра Великобританії Вінстона Черчілля про «залізну завісу». Після смерті Рузвельта, президентом став досить жорстко налаштований по відношенню до СРСР і особисто до Сталіна Гаррі Труман. З приходом Трумана між СРСР і США почався довгий період «холодної війни».
Після проголошення в СРСР курсу на перебудову в листопаді 1985 року в Женеві відбувся радянсько американський саміт, в ході якого відбулася зустріч керівника СРСР Михайла Горбачова і президента США Рональда Рейгана. З ініціативи радянської сторони дві держави приступили до обговорення конкретних формул радикального скорочення свого ядерного потенціалу. Результатом переговорів став договір про ліквідацію ракет середньої і малої дальності, вироблення якого завершилася в 1987 році.
У 1991 році був також підписаний перший договір між СРСР і США про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО 1). У грудні 1989 року Михайло Горбачов і новий президент США Джордж Буш змогли обговорити ситуацію фактичного припинення «холодної війни». Риса під періодом «холодної війни» була остаточно підведена лише в 1991 році після розпаду СРСР і, як показала історія, Росія стала наступницею «холодних» відносин.