Містичні перекази східних слов'ян
Наші предки славилися своїм містичним сприйняттям світу та так, що деякі приказки, які пройшли крізь час, популярні й сьогодні. Так, в нашій культурі є особливі містичні місця, чарівні трави та обряди, яких, хоч і в жарт, але ми дотримуємося і в наш час.
Вальпургієва ніч
Це свято відзначали в ніч з 30 березня на 1 квітня в багатьох країнах. Історія його виникнення бере початок з далеких язичницьких часів, коли наші предки відзначали остаточний прихід весни і вірили, що в цю ніч відкриваються ворота в потойбічний світ: душі померлих повертаються і бродять по землі, а відьми злітаються на шабаш на Лису гору, щоб веселитися і дурити простих людей. У кожній країні свято відзначається на свій лад. У колишні часи саме в цю ніч в селах і селах проводили церемонії вигнання відьом: розводили величезні багаття, на яких спалювали опудала чаклунок, дзвонили в церковні дзвони, обходили з факелами будинку і збирали трави. Вважалося, що трави, зібрані в Вальпургієву ніч, володіли особливою силою.
Там на Лисій горі...
Лиса гора відома у багатьох народів з давніх часів. У ніч на Івана Купала і ще в деяких ночі відьми й інша нечиста сила нібито збираються на гуляння на Лисій горі. У переказах часто згадується Лиса гора на правому березі Дніпра в Києві. Київські відьми вважаються найстаршими, наймайстернішими; до них зверталися інші відьми за допомогою.
Іван Нечуй-Левицький описує збіговиська відьом в своїй роботі «Світогляд українського народу»: «Як тільки відьма хоче летіти на Лису гору, то приставляє до вогню в горщику тирліч-зілля. Починає зілля кипіти, відьма скидає з себе сорочку, маже під колінами, під пахвами якоюсь маззю, сідає верхи на помело або на кочергу, вистачає в руки мечик від Терлиці або від бітельні і летить через димохід на Лису гору».
Аркаим - стародавнє місто слов'ян
Стародавнє місто знаходиться в Челябінській області, в двох кілометрах від селища Олександрівського. Вчені встановили, що це поселення з'явилося більше трьох тисяч років тому. За легендою, одне з найзагадковіших місць нашої країни побудувала слов'янська богиня Славуня, правнучка давньослов'янського єдиного бога Рода. Не дивно, що таке місце притягує масу туристів, які активно використовують "містичні" особливості Аркаїма. Недалеко від міста з каменів гості виклали кілька спіралей, пройшовшись по яким босоніж до самого центру, вони загадують бажання.
Цвіт папороті
Подекуди квітка папороті безпосередньо називають диявольською травою: «Стільки є зілля, то все від Бога, лише папороть від чорта».
Майже повсюдно в Україні вірять, що опівночі в ніч на Івана Купала папороть на мить розквітає.
Хто отримає цвіт папороті, той нібито стане щасливим, зможе закохати в себе, відкривати будь-який замок, бачити місця зі скарбами, розуміти мову тварин, «все буде знати, що в світі де робиться», «все буде знати: погане і хороше знати, кров заговорювати, зуби, воду з небіжчика», тобто стане «знахарі».
Містичний гість на Коляду
Перший гість, який приходить в будинок на Коляду (Різдво, Новий рік) дуже важливий, вважалося, що він приносить щастя, удачу, здоров'я, багатство на майбутній рік. Його називали «божественним гостем», його сприймали і шанували як посланця Богів і Предків, він - це сполучна ланка між світом людей і світом Іншого. Божественний посланець наділяв будинок і сім'ю щасливою долею. Цього ритуального гостя називали в різних місцях по-різному: укр. Полазник, польск. podlaźnik, словацькою. polažeň, polaznik, словен. polažar, polažič, серб. полажаjнік, полаженік, походников, болг. (С) полезнік, Полазник, по (х) ожняк, походкою, полазніца.
вот это они у нас затейники!!! ночью по кустам искать цветы....
Да то наши предки просто придумали такое оправдание для молодежи, когда они по тем самым кустам всяким утехам предавались!
Где б мне покругу пройти, чтобы на меня миллион свалился с неба....
Я самый мистический гость, абы накормили!!!!