Радянські Герої розвідки та їх військові подвиги

5 листопада 2020 року в нашій країні відзначають День військової розвідки. За часів Великої Вітчизняної війни саме навчанню розвідників надавалося найбільше значення. Підривна діяльність в тилу ворога була однією з найголовніших складових стратегії Перемоги. Сьогодні ми хотіли б згадати найуспішніших радянських розвідників.

Ваупшасов Станіслав Олексійович

В період Великої Вітчизняної війни більше двох років очолював загін особливого призначення «Місцеві», який діяв в тилу ворога в околицях Мінська. За 28 місяців війни бійці загону підірвали 187 ешелонів з живою силою, технікою і боєприпасами. У боях і в результаті диверсій було знищено понад 14 тисяч німецьких солдатів і офіцерів.
За вміле керівництво бойовими операціями розгрому ворога, за мужність і відвагу Ваупшасова Станіславу Олексійовичу 5 листопада 1944 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після звільнення Білорусії Ваупшасов був спрямований на Далекий Схід. Брав участь в бойових операціях проти японських мілітаристів.
Батьківщина високо оцінила заслуги видатного розвідника-героя. Він був нагороджений чотирма орденами Леніна, орденами Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступеня, багатьма медалями.

Кудря Іван Данилович

Коли стало очевидно, що наші війська будуть змушені, тимчасово піти з Києва, Центром було вирішено залишити Кудрю в місті як нелегального резидента для керівництва розвідувально-диверсійною групою, створеною у ворожому тилу з числа кадрових співробітників держбезпеки і місцевих патріотів.
Уже в Наприкінці вересня 1941 року резидентура Кудрі провела перші акції відплати. Через деякий час під керівництвом Кудрі діяло вже сім диверсійних груп. Одночасно резидентура добувала і передавала в Центр виключно цінну розвідувальну інформацію про військових укріпленнях ворога в районі Києва, дислокації німецьких штабів і установ. Розвідники проникли в школу Абверу. В результаті були отримані докладні відомості на більш ніж 80 гітлерівських шпигунів і диверсантів, закинутих Абвером в тили Червоної Армії.
5 липня 1942 року по зрадницької доносом Кудря був заарештований. Протягом трьох місяців день за днем ​​його жорстоко катували на допитах. Однак безперервні катування не зломили волю мужнього розвідника.
8 травня 1965 року народження, напередодні 20-ї річниці перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, Указом Президії Верховної Ради СРСР за видатні заслуги у створенні і керівництві нелегальною розвідувально-диверсійної резидентури, мужність і відвагу, проявлені в боротьбі з німецько -фашистських загарбниками, Кудрі Івана Даниловича було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Лягін Віктор Олександрович

З липня 1939 року по червень 1941 року перебував у службовому відрядженні в США. Повернувшись до Москви, Лягін деякий час керував центральним апаратом НТР, а потім на чолі групи співробітників розвідки виїхав в місто Миколаїв для створення там нелегальної резидентури «Маршрутники». Перед резидентом Лягіним була поставлена ​​задача організувати в місті розвідувально-диверсійну роботу проти фашистських загарбників і очолити діяльність підпільного антифашистського центру.
Резидентура Лягіна провела в Миколаєві великі диверсійні операції зі знищення аеродрому, нафтобази, складів, обладнання заводів і морських судів ворога. Розвідники добували і передавали в Центр цінну оперативну інформацію про противника.
У березні 1943 року фашистам вдалося заарештувати Лягіна при проведенні складного оперативного заходу. На допитах він поводився мужньо, переніс всі жахи фашистських тортур, але не видав ворогам членів резидентури. 17 липня 1943 року Лягін був розстріляний.
За зразкове виконання спеціальних завдань в тилу противника і проявлені при цьому відвагу і мужність капітану держбезпеки Лягіну Віктору Олександровичу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року був посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Кузнєцов Микола Іванович

Незадовго до початку Великої Вітчизняної війни Кузнєцов почав готуватися по лінії зовнішньої розвідки до роботи за кордоном з нелегальних позицій. Однак війна внесла корективи в цю підготовку. Влітку 1942 року він був покинутий в тил противника для проведення розвідувально-диверсійної роботи з позицій загону спеціального призначення «Переможці». Діючи під виглядом обер-лейтенанта Пауля Зіберта, Кузнєцов провів серію актів відплати щодо вищих представників німецької окупаційної влади на Україні. Він цілеспрямовано здобував виключно важливу для радянського командування розвідувальну інформацію.

В ніч з 8 на 9 березня 1944 року Кузнєцов загинув в нерівній сутичці з українськими націоналістами в селі Боратин Львівської області. За зразкове виконання спеціальних бойових завдань в тилу ворога і проявлені при цьому відвагу і мужність Микола Іванович Кузнєцов в грудні 1943 року був нагороджений орденом Леніна, а Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 роки йому посмертно було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.

Прокопюк Микола Архипович

У роки Великої Вітчизняної війни знаходився в тилу німецько-фашистських окупантів. З серпня 1942 він командував загоном спеціального призначення «Мисливці», що діяло в Цуманьскіх лісах. У травні 1944 року загін Прокопюк, що виріс в бригаду, передислокувався в Яновські ліси Люблінського воєводства Польщі, а вже в серпні того ж року розгорнув активну бойову діяльність на території східної частини Словаччини.

За зразкове виконання спеціальних завдань в тилу противника 5 листопада 1944 року М. А. Прокопюк було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Його ратну працю і служба в розвідці були відзначені двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, багатьма медалями, а також вісьмома іноземними орденами.

Рабцевич Олександр Маркович

З липня 1942 року і до повного звільнення Білорусії від німецько-фашистських загарбників Рабцевіч керував в тилу противника розвідувально-диверсійних загоном спеціального призначення «Сміливці». Бійці загону здійснили понад 200 диверсій, підірвали бронепоїзд і 91 ешелон, 24 танка, 26 бронемашин, 102 автомашини, вивели з ладу 5 шосейних мостів і багато інших технічних споруд. Крім того, загін вів постійну детальну розвідку військових об'єктів німецьких окупантів, дані про яких передавалися в Центр і використовувалися радянською авіацією.

Після повного звільнення Білорусії загін Рабцевича продовжив боротьбу з німецько-фашистськими загарбниками на території Польщі.

За зразкове виконання бойових завдань командування в тилу противника і проявлені при цьому відвагу і мужність Олександру Марковичу Рабцевича 5 листопада 1944 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Його ратні подвиги були відзначені орденами Леніна, Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки, «Знак Пошани» та багатьма медалями.