Помер останній Герой Радянського Союзу, який брав Рейхстаг

Фото з вільних джерел

20 жовтня 2020 року в Самарі пішов з життя Герой Радянського Союзу Володимир Чудайкін. Володимир Іванович був останнім живим Героєм Радянського Союзу 3-ї ударної армії, бійці якої встановили стяг Перемоги над Рейхстагом в Берліні.

Хитрістю на фронт

Коли почалася війна, Володі Чудайкіну було 16 років. Скільки не намагався, на фронт не брали. Куди? Малий ще! Та й бронь заводська у нього була. Він тоді працював на Куйбишевському авіаційному заводі. А робочих рук в тилу не вистачало.
І тоді, щоб потрапити на фронт, він пішов на хитрість. Під час перевірки документів на вулиці сховав заводську бронь і комсомольський квиток, змінивши ситуацію бездомним. Тоді з такими розмова була коротка - затриманих без розмов відправляли на передову. Він знав, що йому загрожувала перспектива потрапити в штрафбат. І на призовному пункті Володимир пред'явив документи. Призовна комісія пообурюватися і все-таки відправила рветься на фронт юнака служити. У квітні 1944 року курсант Володимир Чудайкін прибув на навчання в полкову школу. Шість місяців вивчав танк, освоював водіння бойової машини, навчався стріляти. Здав випускний іспит, отримав сержантське звання і відправився на фронт. У листопаді 1944 року Володимир був призначений командиром знаряддя танка. Т-34 23-й танкової бригади 9-го танкового корпусу 3-ї ударної армії. Перший бій незабутньою зарубкою увійшов в пам'ять молодого бійця.
Перед світанком страшний удар потряс землю - почалася артилерійська підготовка. Володимир припав до окуляра гарматного прицілу. Ось-ось атака. В небі спалахнула довгоочікувана ракета. Заревли танкові мотори. По рації отримано наказ: прорватися в тил противника, тут в бій не вступати! Танки шикуються в колону і спрямовуються вперед. «Бачу колону противника, - доповідає командир головного танка, - в колоні - піхота і самохідні гармати». Танки перебудовуються в бойовий порядок і йдуть на ворога. Попереду німецькі самохідні гармати. «За головний - вогонь!», - кричить командир танка, і Володимир посилає перший снаряд у ворожу самохідку. Вона спалахує. Постріл - і палає інша. Більше десяти німецьких самохідних знарядь знищили в тому бою наші танкісти. Три з них - сержант Чудайкін.
Бойове хрещення танкіста Володимира Чудайкіна вдалося на славу. Попереду його чекала нелегка переправа через Віслу, рейди по тилах ворога, зустрічі та втрати, чотири нових танка, чотири нових екіпажу.

Героїчний подвиг

Йшов штурм цитаделі німецького фашизму - рейхстагу. На допомогу стрілецьким підрозділам прийшли артилеристи, танкісти, сапери. Серед них в штурмовій групі був і старший сержант Володимир Чудайкін - командир гармати танка Т-34 з 269-го танкового батальйону 23-й танкової бригади. Під час бою його танк йшов по берлінській вулиці попереду піхоти і вів прицільний вогонь по рейхстагу.
Раптом на шляху виявилася перешкода: підбитий палаючий танк. Чудайкін, не роздумуючи, вискочив зі своєї машини. Зволікати не можна. Під безперервним обстрілом ворога він загасив полум'я на який горів танку і відбуксирував його в найближчий двір. Мужній воїн продовжив бій навіть незважаючи на отримане поранення. За скоєний подвиг Володимиру Івановичу Чудайкіну 31 травня 1945 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу. До речі, Володимир Іванович Чудайкін - єдиний Герой Радянського Союзу - уродженець Мордовії
Після війни аж до 1950 року старшина Чудайкін продовжував службу в армії. Потім майже 40 років працював на металургійному заводі.
Володимир Іванович - кавалер орденів Леніна і Вітчизняної Війни, володар медалей за взяття Варшави і за перемогу над Німеччиною. На батьківщині героя в Мордовії його честь встановлено меморіальну дошку на будівлі школи в селищі Умёт Зубово-Полянського району. Іменем Володимира Чудайкіна названа одна зі шкіл міста Самари. Останні роки життя Герой прожив в Самарі.