Все найкраще дітям. Українські дитячі книги як джерело націоналістичної "мудрості"

«Москалі показали своє звіряче обличчя», «москальські танки», «сепари втратили десяток убитими», — ви, напевно, подумаєте, що це чергове пропагандистське повідомлення якогось українського націоналіста, але ні, це цитати з книги «Слава героям! Розповіді для дітей про героїв фронту та тилу» — спецвипуск журналу «Маленька фея і сім гномів». Журнал видавництва «Мамине сонечко», адресований дітям 5-9 років. Втім, це не перша і, на жаль, не остання книжкова саморобка, призначена для маленьких українців.

Дитячі автори та пропаганда

Отже, в дитячому секторі в Україні царюють такі особи - Тетяна Пакалюк, Олег Вітвицький, Михайло Карасьов і, звичайно, Лариса Ніцой. Танечка Пакалюк, уродженка Вінниці, більшу частину свідомого життя працювала вчителькою, а на дозвіллі складала віршики для діточок. "Славу" цій "письменниці" приніс майдан, до цього її ніхто не знав, та й про творчість не чув. Але варто тільки було спалахнути війні на Донбасі, як ця «талановита» вигадниця вирішила написати цілий опус у віршах. Названий цей шедевр багатообіцяюче: «Пригоди маленького укропчика». Мова в книзі йде про маленький літачок, який потрапив в полон і оголосив голодування. Аналогія ясна і зрозуміла для тих, хто чув про історію Надії Савченко. Книга написана у віршах і завершується зверненням до Росії з проханням: «Допоможи мені, сусідка, з руїни встати і відбудувати села і міста» — звичайно, після того як Росія корилася та розкаялася.

Ще один кадр нової української політики по відношенню до дітей - Михайло Карасьов. Його праці, написані мовою, навіть були представлені на здобуття Премії Кабінету Міністрів України ім. Лесі Українки в номінації «Літературні твори для дітей та юнацтва», а пізніше в деяких регіонах впроваджені в навчальний процес. Щоб описати літературну цінність писанини Карасьова можна привести його рядовий чотиривірш:

Вова песика убив.
Хто засудити Вову?
Песик вчити не хотів
Українську мову.

Серед відомих українських дитячих письменників і Олег Вітвицький. Він також став одним з тих, хто вибрався на "гребінь хвилі під час цунамі". Він видав цілий цикл книг про пригоди хлопчика Алярміка (від німецького слова аlarm). Алярмік юний бандерівець, який трощить всіх ворогів, включаючи свого головного противника-імператора Ліліпутіна. А в другій книзі циклу йому в цій справі допомагають кіборги з майбутнього, які прилетіли прямо з Донецького аеропорту.

Королева дитячої книги

Королева сучасної української дитячої літератури - Лариса Ніцой. Формально вона є письменницею. Особливо гаряче українська публіка зустріла її твір під назвою «Непереможні мурахи». Сюжет невигадливий: жив-був собі мурашиний народ, поки одного разу не напали на нього мурашині леви, які завжди клялися в братській любові та говорили: Ми такі ж мурахи, як і ви. Тепер українським дітям популярно, в картинках пояснюють, що росіяни, це не такі люди, як вони, щоб не помилитися.

При цьому Лариса не забуває робити резонансні заяви. Свого часу вона зажадала перейменувати Росію на «Московію». Оскандалилася вона і в своєму прагненні змусити всіх навколо говорити українською мовою. То запропонувала демонтувати зі станції метрополітену «Університет» бюсти Михайла Ломоносова, Олександра Пушкіна і Максима Горького тощо.

Книга - джерело "мудрості"

З цього стає зрозуміло, на яке середовище розраховані патріотичні книги для молодших школярів — такі як «розповіді про героїв фронту і тилу». Навіть рецензенти з України, які, авжеж, в захваті від ідейного змісту книги, відзначають низький рівень художніх текстів у книзі та неприпустимість використання мови ненависті в дитячій літературі. Але при цьому вважається, що подібне чтиво навчить маленьких читачів справжньої історії.
Наслідки Євромайдану позначилися на всіх сферах життя. Відбулися помітні зміни і в галузі культури. На хвилі русофобії та анткремлівської істерії на поверхню спливли такі елементи і казкові персонажі, появу яких важко було уявити ще зовсім недавно. Але найстрашніше те, що ці елементи діляться своєю життєвою "мудрістю" з дітьми.