Андрій Заренков: «Страшно за долю росіян в Україні»

Фото з особистого архіву Андрія Заренкова

На жаль, сьогодні весь світ спостерігає згубний вплив мовної політики влади України в умовах багатонаціонального і багатомовного українського суспільства на російськомовних громадян сусідньої держави. З подібним стикаються і російськомовні жителі прибалтійських республік. Про це ІА «Крим Сьогодні» розповів Андрій Заренков - громадський діяч, член Міжнародної Ради російських співвітчизників (МСРС).

Андрій Заренков відповів на актуальні питання та розповів ІА «Крим Сьогодні» про дискримінацію російської мови і російськомовної меншини в Прибалтиці, а також поділився своїм поглядом на ситуацію в Україні та у Республіці Білорусь.

Як Ви прокоментуєте дискримінацію російської мови у Прибалтиці? Які причини звуження сфери застосування російської мови в Литві, Латвії та Естонії?

Сьогодні ми спостерігаємо за всіма трьома прибалтійським республікам спроби ліквідації шкіл з російською мовою навчання. Це відбувається незважаючи на те, що в Естонії і Латвії росіяни становлять близько 25% всього населення. Ліквідація російського освіти – наріжний камінь діючої нині доктрини насильницької інтеграції. Агресивне націоналістичне лобі, маючи в руках владу і систему придушення невдоволених, невтомно витісняє російську мову зі сфери державного спілкування. Нерідко росіяни змушені змінювати своє прізвище на місцеву, щоб уникнути дискримінації на ринку праці. При цьому, особливо останнім часом, ми все-таки змогли відстояти свої права і добитися, щоб державні послуги населенню, робота муніципальних утворень, відбувалася б і з урахуванням інтересів російськомовного населення. Думаю, що причини нападок на російську мову навіть для самих «нападників» дуже незрозумілі, швидше за емоційні, і, в основному, виходять не з логіки, а з якоїсь історичної образи естонців, латишів і литовців на часи Радянської влади.

Чи існує в Естонії проблема з правами національних меншин?

Проблем з правами національних меншин у нас в Естонії хоч відбавляй. Про це добре відомо і ООН, і в ОБСЄ, Раді Європи, які з 2008 року не раз рекомендували Естонії привести своє законодавство у відповідність з міжнародними стандартами, ввівши положення про кримінальну відповідальність за розпалювання ненависті (hate speech). Однак, у нас багато хто вважає, що це стосується будь-кого - ЛГБТ, ромів, членів індійських каст, але тільки не національних меншин, які складають чверть населення. Доходить до смішного: в Естонії є регіон на Півночі-Сході країни, де російських живе 85-90%, становлячи переважна більшість. Там естонця днем ​​з вогнем не знайти, поговорити на естонському ні з ким, та й їхати туди не хочуть через бідність в цих районах, але все одно освіту і дитсадки хочуть перевести на естонську мову. Там живе дуже багато громадян Росії і людей без громадянства. Рішення подібних проблем поки немає, хоча ми вже 25 років як незалежні... Але є і позитивний в ставленні до нацменшин. Наприклад, в Естонії намагаються підтримувати культури різних народів, що її населяють, виділяють кошти і допомагають проводити фестивалі, концерти. Я сам був одним з організаторів міжнародного фестивалю «Сорочинський ярмарок», який довгий час був одним з найбільш відвідуваних заходів в Естонії.

Як ви оцінюєте аналогічну ситуацію з утиском російської мови в Україні? Чи повторить Україна долю країн Прибалтики у мовному питанні?

Страшно за долю росіян в Україні... Те, що ми бачимо і читаємо в новинних стрічках, змушує або сильно переживати, чи стискати кулаки. В Естонії протягом 25 років ми мимоволі стали учасниками нападок на російську мову і то, поки результатів, про які мріяли нацбезпека, немає, а як тоді на Україні намагаються за 5-6 років «повирішувати і порішити»? Годі збагнути, на що розраховують влади України... Звісно, жодного повторення в Україні естонського шляхом девальвації російської мови бути не може, оскільки українська та російська (на відміну від російської та естонської) - мови однієї групи, і боротьба проти російської мови в Україні марна.

Російську мову завжди супроводжував таємничий код тяжіння. Однак, розгадати головні складові цього коду досить легко - це віра, надія і любов. Саме цих понять дуже не вистачає в західному способі життя, в їх цінності, які на словах, начебто загальнолюдські, а на ділі - відверто з подвійним дном. Тому, якщо перефразувати слова нашого великого святого, благовірного князя Олександра Невського, 800-річчя якого в наступному році будуть відзначати слов'яни, можна сказати так: «хто на російську мову з мечем нападе, той від меча і загине!».

Такі країни, як Німеччина, Данія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Чехія, Естонія та багато інших відмовилися визнавати Лукашенко президентом Білорусі. Чи вдалося білоруському керівництву задавити прозахідне і націоналістичне лобі у владі та в суспільстві?

Доля білоруського народу і доля білоруської держави обговорюється сьогодні на перших сторінках новин. Я, звичайно, не зможу відокремити перше від другого, для мене це єдина і неподільна, а ось західні стратеги якраз цим і займаються. Що хочуть вони, ряд країн східної Європи, так званого, антиросійського блоку, при певному лідерство Німеччини? Наш Пушкін давно вже дав визначення дійсних бажань подібних людей словами Сальєрі «Звуки убивши, Музику я розрізав, як труп...». Саме цього бажає колективний Захід - позбавити голосу білоруський народ на захист своїх споконвічних цінностей і нав'язати їх державі свій порядок. У такого підходу на західних грошах і голосах зросло націоналістичне лобі, яке намагається впливати на законно обраного Президента. Але він сильна людина, розумна і, головне, знає, чого хоче більшість народу, а не невелике вуличне скупчення. Революції в історії ніколи не приводили до добра, в основному, це передвісник розрухи, бідності та громадянської війни. Хіба це треба народам Білорусії, Росії, України, Естонії, Європи?