Українська народна іграшка – лялька-мотанка

Сьогодні народні промисли і ремесла розглядаються як важлива художня цінність, що виконує численні функції: пізнавальну, комунікаційну, естетичну тощо. Народні промисли і ремесла збагачуються новими аспектами естетичного звучання, їх змістовна краса потрібна людині, а в наш час зростає його художньо-культурна цінність. Вироби народних промислів і ремесел є стійкою системою створення образів, естетичних уявлень, історично сформованих у певному середовищі. Основне у традиціях народних промислів і ремесел – матеріал, техніка його обробки, характер виготовлення предметів, а також принципи і прийоми втілення образу.

Історія української іграшки

В української народної іграшки багата історія, що зумовлена її популярністю у різні часи. Вона виховує дитину з самого народження. Слов'яни завжди вірили в магічну силу іграшок, у їхню здатність оберігати від злих сил і хвороб. Історія народної іграшки розпочинається у сиву давнину. Під час розкопок були виявлені іграшки давнього Єгипта і стародавнього Китаю. На території України найдавніші прототипи іграшки виявлені в с. Мезин Коропського району Чернігівської області. Це були фігурки пташок, вовка чи собаки, виготовлені з мамонтового бивня приблизно 25 тис. років тому. У могильнику на території Львівської області археологи знайшли порожнисті фігурки пташок, що згодом трансформувалися в іграшки-свищики. Дитячі іграшки давніх слов'ян (дерев'яні коники, качечки) знайдено під час розкопок на Наддніпрянщині. Датовані вони приблизно X — початком XII ст. У той час були і так звані технічні іграшки: луки, дзиґи. У дохристиянський період іграшки переважно зображали священних тварин, птахів, фантастичних істот, що свідчить про зв'язок міфологією. У другій половині XVIII ст. на ярмарках розпочалося виробництво іграшок на продаж. Жодний ярмарок не обходився без глиняних коників, баранчиків, півників, ляльок, які були розписані орнаментом, прикрашені кольоровою глиною. Серед іграшок Наддніпрянщини кінця XIX ст. — дерев'яні кухлі для набирання рідини, дерев'яні ляльки, маленькі моделі побутових речей (іграшкові товкачики, тачівки, рублі, дзиґи, вітрячки тощо. Популярними були механічні забавки з руховими елементами — вирізані фігурки попарно з'єднаних планками ведмедів, ковалів, ткачів; Матеріали для виготовлення іграшки були різноманітними. Майстрували з усього, що було у природі: з глина, соломаї, ялинових шишок, дерева тощо. Коли дитина народжувалась, її супутником з перших місяців ставала «потешка». Це могла бути засушена коробочка маку з насінням, тріскачка, яскравий клаптик тканини. Крім розваги іграшки, як вважали батьки, привертали до маляти добрих духів, ангела-захисника, оберігали дитину від нечистої сили і пристріту. Брязкальце і м'яч символізували небо і небесний світ, єднали дитину зі світом добра.

Перші ляльки українських дітлахів

Перші вузликові ляльки, так інколи ще називають мотанки, з’явилися приблизно 5 тисяч років тому. Мотанка – символ добра та благополуччя, символ надії на краще та сильний сакральний предмет. І зовсім не має значення чи створилася лялька на швидкоруч для забавки дитині, чи як важливий оберіг чи подарунок до свята.

Сама назва ляльки – «мотанка» походить від поняття «мотати», а загальний вигляд такої ляльки представляє собою фігурку людини, як правило жіночу або дитячу, виготовлену зі шматків тканини. Частини тіла такої ляльки з’єднувалися вузликами. Кожна така лялька, була тай лишаються унікальним витвором майстра.

Звісно в давні часи лялька мотанка виконувала важливу функцію оберега та талісмана для родини. Інколи для позначення ляльки використовується поняття «кукла» проте використання цього поняття не є правильним не лише з точки зору правопису, ай базуючись на тому що «куклой» наші предки називали жмут колосся, що лишався край поля та прикрашався стрічками та квітами.

Лялька-мотанка, чи не єдина представниця світу іграшок, яка ніколи не має власного імені. Вважалося що даючи ім’я ляльці можна або потривожити душі померлих родичів або накликати нечисть в будинок.